Депресивні розлади: алгоритм психотерапії на прикладах трьох випадків когнітивно-тренувальної терапії

Пропонуємо до вашої уваги декілька випадків психотерапевтичної практики, які схожі за своєю передісторією, методами психологічної діагностики, застосованими терапевтичними підходами і швидким результатом. Будь-який психотерапевт-практик знає: викласти на папері випадок лікування стисло, із терапевтичними нюансами і візуальними враженнями – ​дуже непросто. Зокрема, важко не допустити неточностей щодо опису впровадження психотерапевтичного процесу в часі. Ще складніше зосередитись на таких ключових моментах лікування, як: початкова характеристика особистості пацієнта, його проблеми; вибір психотерапевтичної тактики та реакції на неї; психотерапевтичні маневри у межах сформованої загальної стратегії; взаєморозуміння лікаря та пацієнта; окреслення проблемних ділянок під час терапії; відповідні зміни у психіці пацієнта; руйнування бар’єрів консервативного захисту тощо. Зрештою, важливі не стільки послідовність та неминучі безвихідні епізоди, як здобуті позитивні результати.

Інструменти діагностування та втручання

У роботі використано методи нестандартної психодіагностики, когнітивно-тренувальної тера­пії, десенсибілізації та репроцесуалізації (опрацювання травми) за допомогою руху очей (EMDR) за Ф. Шапіро, тілесно-­орієнтованої (психо­енергетичної) практики, а також техніки візуалізації двох екранів з арсеналу нейролінгвіс­тичного програмування (NLP).

1. Нестандартна психодіагностика базу­валася на застосуванні найпростіших інстру­ментів астрології та нумерології щодо дати наро­дження пацієнта. До уваги брали загально­відому психологічну характеристику особистості за місяцем (західний гороскоп) та ­роком наро­дження (східний гороскоп), а також нумеро­логічний розрахунок за Піфа­гором. Під час знайомства з пацієнтом насамперед виконували загальний ескіз психо­логії індивіда. Далі (уже під час розмови) з’ясовували та уточнювали правильність загальної концепції, що допомагало чітко перед­бачити як сильні й слабкі аспекти характеру, так і тактику оптимального спілкування з пацієнтом.
2. Метод візуалізації двох екранів (NLP) використовували і як тест для діагностики та пере­вірки динаміки самопочуття, і як терапевтичний складник самостійного лікування вдома [2].
3. Когнітивно-тренувальна (когнітивно-­поведінкова) терапія допомагає ­розвивати розробки класичної когнітивної терапії, додаючи до них сучасні елементи коучингу (наставництво, просто підказки щодо змін поведінки в житті).
4. Метод EMDR широко застосовують у психо­терапії пацієнтів із панічними розладами та в разі її припинення. Переклад назви, вочевидь, не зовсім вдалий; щодо визначення, було  зрозуміліше б – ​десенсибілізація рухами очей.
5. Тілесно-орієнтована терапія насправді була в одній вправі з категорії психоенергетичних практик: синхронне – ​із підйомом рук ­через боки вгору – ​дихання, легка затримка пози та дихання, а потім повільним видихом з імітацією позіхання [3]. На перший погляд це, зовсім просто, проте на практиці слід пояснити та відкоригувати чимало деталей. Після вправи фізичне самопочуття пацієнта помітно покращується, як правило, виникає відчуття легкості, спадає психологічне напруження. Однак важливим результатом вправи є навчитися відчувати, розуміти та керувати своїм тілом. І тут є проблема: нинішня популяція схильна до гіподинамії та легких рецептів щастя, тому оволодіння незвичною та новою тілесною практикою – ​процес дуже тривалий і непростий. Наприклад, поверхневе освоєння цієї найпростішої вправи зазвичай потребує щонайменше 5 хв, однак, і тоді перші результати дуже далекі від очікуваних; для пацієнта стає очевидним лише шлях, але фізично він не осягає повноти всіх відчуттів.

Пацієнт А., молодий чоловік (­народився 23.06.1991), звернувся у жовтні 2021 року з приводу тривоги та побоювань через погане само­почуття; скаржився на поганий сон (спить до 12 год, часто прокидається через відчуття страху, буквально – ​до 50 разів). Проблеми зі здоров’ям виникли після невизначеної інфекції близько місяця тому (висипання на тілі, температура до 39°, запалення в ­горлі, слабкість, брак апетиту тощо). Клінічні ­ознаки вказували на вірусну інфекцію, не виключений Covid‑19. Нині триває курс терапії її наслідків.

Аналіз особистості

Попередньо виконано ​нестандартний аналіз особистості за датою наро­дження: 23.06.1991; 5+6+2=13=4 (9). Умовно простий шлях (використання вро­джених талантів та резерву) символізований 4; умовно складний, із труднощами, але необхідний для саморозвитку – ​9. Астрологія: Рак / Близнюк, Коза за роком. Імовірно, творча людина (Коза) виявляє цікавість до різних ідей, швидко переходячи від однієї до іншої (Близнюк, 4), активно прагне до ­уявного фантазійного ідеалу (9), упертий у захисті своїх поглядів, трохи помисливий (Рак).

Одне з перших запитань для дорослого паці­єнта – ​це спеціальність і робочий профіль. Відповідь допомагає не тільки визначати інтереси суб’єкта, але й узго­дженість фактів із поперед­нім баченням особистості. Пацієнт за фахом – ​спеціаліст із комп’ютерних технологій, займається трейдінгом (купівля та продаж валюти в інтернет-просторі), отже, мислення є логічним і механічним. Іншими словами, у мисленні переважає предметний, ­абсолютно раціональний аналіз, шукає та знаходить на все пояснення, які ґрунтуються на загально­прийнятих (часто оманливих) ідеях. Суб’єкт має справу з постійним потоком ­нової інфор­мації, яка потребує швидкого аналізу та прийняття рішень. Працює сам, оскільки попередня робота в компанії тиснула на нього, як це йому здавалося, зокрема на його свободу. Астрологія: типовий Рак-відлюдник із проявом волі та свободолюбством Кози, яка знайшла ситну галявину для пасовища.

Загальні психологічні характеристики особистості

Пацієнт має гарну фізичну статуру, хоча виглядає трохи втомленим і виснаженим. ­Емоційно контактний, без агресії. Є ­бажання зрозуміти співрозмовника й отримати ­допомогу. Імовірно, розважливий, у міркуванні ­абсолютно адекватний, хоча обмежений чужими су­джен­нями. Під час розмови схильний дово­дити свою правоту, водночас швидко пере­скакує до інших запитань. Демонструє механічний підхід до міркувань, іноді незвичної форми. Так пацієнт описав роздуми над своїми ­рішеннями у вигляді діа­логу постійно присутніх осіб-­голосів, одного з яких він назвав циніком із суворою логікою, а іншого – ​баламутом-­пофігістом. Останній легко пого­джується з привабливими перспективами, попри ­загрози (його девіз – ​«ми ­будемо веселитися»). Цинік передусім ­бачить саме ­загрози та невдачі. Немає ні справж­ніх голосів ­внутрішнього командування, ні роз­двоєння особистості; ­просто таким механічним поділом пацієнт описав свій формат мислення.

Звісно, можна знайти певні психічні порушення, але вони не виходять за межі норми, посилаючись, імовірніше, до відтінків параноїдальної акцентуації. Для останньої мета – це головне, решта є вторинним. Як з’ясувалося, у власних діях пацієнт керується виключно «ментальним раціо­налізмом», посилаючись перш за все на запити свого тіла; розуміння ірраціональної складової життя ігнорується повністю.

Уривок із розповіді: «На сніданок я вживав млинці з йогуртом. – ​Сподобалося? – ​Ні, але продовжував, щоб щось “закинути” в себе». У разі спроби лікаря звернути увагу на запити свого тіла, пацієнт негайно впадає в абстрактні ­міркування: «І хто знає, що це корисно чи ні, … якщо вони ­пишуть про переваги йогурту, його слід вживати, … я ніколи не звертаю уваги на їжу» та под.

Робота для пацієнта – ​це сенс життя та захоплення одночасно. У ній він розкриває себе, підпорядковуючи їй власне життя і віддаючи 12‑16 год на добу. Зважаючи на специфіку ­роботи (інтернет-простір, запал ситуації пере­моги / програшу), можемо впевнено говорити про наявність залежності (еквівалент азартних ігор), інакше кажучи, патологічний геймінг.

Психологічна проблема

Суть психологічної проблеми зрозуміла: тривога та страхи, які базуються на проблемах зі здоров’ям. Є неконтрольовані думки про смерть. Під час розповіді про нещодавно отримане дуже інтенсивне лікування невизначеної інфекції ­використовує висловлювання, семантично пов’язані зі смертю: «Усе вбито всередині мене, усе знищено». Цікавий початковий епізод психо­терапії, у якому пацієнту запропоновано візуалізувати екран із заплющеними очима; ­треба поділити екран вертикальною ­лінією ­навпіл і ліво­руч уявити себе таким, яким він зайшов до лікаря (з усіма своїми страхами). Паці­єнт відразу, без основного запитання, сказав, що бачить ліву поло­вину повністю чорного ­кольору; коментарі тут, як-то кажуть, зайві.

Когнітивне втручання

Стратегія лікаря ґрунтувалась на бажанні надати ефективну допомогу пацієнту в подоланні його страхів якомога швидше та ефективніше. Тому перші етапи – довіра, поступове поглиблення у проблему, уточнення зв’язків між страхами та однією чи іншими подіями в житті – ​те, що зазвичай потребує багато часу і декількох сеансів – ​просто пропустили.

Враховуючи попередній аналіз особисто­сті, було вирішено негайно: 1) пояснити ­помилку його розуміння загальної ситуації; 2) ­запропонувати варіанти необхідних дій.

Тон лікаря був суто діло­вим, місцями – ​спокійним і переконливим у власній правоті, ­інколи – здивованим чи ​дружнім, або навіть авторитарним.

Основні дві тези (лікаря [Л] і пацієнта [П] на початку психотерапевтичного сеансу:

1. Л: У нинішньому стані організм для відновлення потребує відпочинку. Вам потрібно поїхати у відпустку або хоча б скоротити робочий час.

П: Праця для мене і є відпочинком, без цього я страждаю, погано сплю, бачу уві сні кош­мари, тому багато разів за ніч прокидаюся (далі – ​сповзання до теми скарг, але не прийняття потреби в зменшенні роботи).

Л: Ви розумієте, що у вас виникла певна залеж­ність від роботи?

П: Можливо, але в цьому стані я відчуваю себе досить комфортно.

2. Л: Чому Ви вирішили, що маєте погані перспективи? Насправді це не так, ви молодий, тож організм, безумовно, відновиться.

П: Ні, раніше я б упорався із застудою самостійно, без ліків, а тепер я хворію важче, температура 39° трималась упродовж ­декількох днів, не спадаючи. Хоча в мене увігнано «тонну» ліків, які вбили всі мікроби, я досі почу­ваю себе погано. Думки про смерть постають у свідомості.

Із пацієнтом було проведено процедуру EMDR – ​видимого результату не отримано. Наступний етап: вправа з психоенергетичної практики. Пацієнт виконав усе механічно і не зміг описати зміни в самопочутті ні під час вправи, ні після неї. Процедура візуалізації двох екранів та оцінювання змін у власному відчутті страху – ​теж без змін. Тоді лікар намагався звернути увагу на потребу в оцінюванні самопочуття та ­власного фізичного стану.

Як приклад, згадав епізод, описаний вище зі споживанням млинців із ­йогуртом. І повторив слова самого пацієнта: «Їжа не сподобалась». ­Репліка пацієнта: «Та ні, я ж усе з’їв». Наполег­ливі спроби лікаря (5 чи 6 разів!) заохотити його все-таки почути власне тіло і дати пряму відповідь: «Їжа сподобалась чи ні», натрапили на обхідні маневри («Це не має значення, головне – ​це користь, не звертав уваги» тощо).

Примітка. Факт психологічного спротиву, вираженого чітко і промовисто. Іншими словами, лікар наблизився до ­джерела проблеми. Однак факт спротиву вимагав радикальної зміни тактики. Тому довелося змінити батьківську позицію «над» на дружню «поруч». Лікар візуально відійшов і змінив тон з авторитарного на відверто доброзичливий.

Л: Відчуваючи спротив, лікар після паузи раптом відверто сказав: «Знаєте, наша розмова триває пів години і, вочевидь, без результату. У будь-якому разі ні я, ні, признайтеся, і ви – ​цього не бачите. Я маю рацію?»

П: Відповідь (після паузи): «Ну, так».

Л: Я, мабуть, трохи тисну на вас. Це неможливо, а точніше – я дуже сильно тисну. Проте, перепрошую, Ви чините шалений опір!!! Не розумію, навіщо (сказано з м’якою усмішкою)?

Примітка. Така відвертість і самокритичність лікаря (хоча насправді він просто фіксував реальність «тут і зараз»») пробила першу прогалину у захисті пацієнта. Візуально це виявилося у раптовій зміні пози пацієнта: він розслабився, став менш напруженим.

П: Так, це в моєму характері

Відповідь звучала просто, без жодних ­вагань.

Примітка. Здавалося б, проміжний результат сеансу (пів години розмови) міг бути зведений до нуля. Когнітивний підхід призвів до марних дискусій; усі слушні поради та міркування лікаря пацієнт блокував за допомогою вмілої аргументації та виправдань власної позиції. Однак у такому непродуктивному (для пацієнта) спілкуванні лікар зрештою уточнив для себе проблемні характеристики особистості пацієнта та сильні сторони його мислення, ті елементи, на які у майбутньому психотерапевт має сміливо покладатися. Крім того, повторення знайомих аргументів частково втомлює свідомість, і звичайне его-мислення втрачає пильність. На цьому тлі потрібен несподіваний психотерапевтичний маневр.

Л: Чи  можу я попросити вас трохи ­більше довіряти мені?  

П: Так.

Лікар поставив запитання у дуже ­довірливому тоні і відповідь не забарилась. Це, звичайно, було важливим кроком для взаємо­розуміння.

Далі під час розмови торкнулися ­таких тем:

Тема 1. Бог

Л: Скажіть, будь ласка, Ви вірите у Бога?

П: Так.

Л: У східних релігіях концепція карми широко поширена, однак, щось подібне можна знайти і у західних віруваннях. Іншими словами, ­карма – ​це відповідальність і відплата за власні дії. Скажіть, що Ви зробили такого у своєму короткому житті та за які гріхи Вас можна засудити до ранньої смерті?

П: Ні, нічого тяжкого я не вчинив.

Л: Ну тоді, чому Ви вирішили за Бога, чи вмирати Вам у ранньому віці? Погодьтеся, це безглуздо, це лише ваша спекуляція, яка ні на чому не ґрунтується, а просто вигадана з нічого!

Тема 2. Віра та воля

Л: Усе, що Вам потрібно, – ​це змусити себе побачити світло в кінці тунелю, іншими словами, осмислити, що Ви заслуговуєте на гарне життя і на те, щоб бути здоровим. Зрештою, ви хочете жити, і це явно свідчить про те, що Ви не вико­нали своєї місії на землі, як би там не було. Як повірити в це? Рецепт такий: чи маєте Ви надію на відновлення?

П: Так.

Л: Тож застосуйте свою волю до цієї надії, а­дже Ви сильна людина, це не можна забрати у Вас! Сподівання без волі – ​може, «так», а може, «ні». По суті, це є бажання «хочу», яке позбавлене вольового зусилля. Тому долучіть до надії всю свою волю, максимально, якомога більше, і тоді отримаєте справжню віру в одужання! Тільки так!

Тема 3. Думка

Л: Ви самостійно описали власне розуміння ролі ​циніка і баламута. Насправді, їх не існує, просто у якийсь важкий момент життя у Вас були сумніви, і для спрощення поділили думки на «чорні та білі». Ця практика здалася Вам зручною, сподобалась і стала звичкою, пого­джуйтесь?

П: Напевно, що так.

Л: Ви не народилися із циніком і баламутом усередині, вони виникли, якщо Ви пам’ятаєте, поступово, допомагаючи приймати те чи інше рішення. Як правило, саме так робить будь-яка розумна людина, зважуючи всі плюси і мінуси. Так, у Вашій роботі вони дуже допомагають, я не заперечую. Але решту життя, повірте, можуть зіпсувати. Деякий час у звичайному житті Ви маєте припинити все аналізувати і щось відпустити за течією. Наприклад, не слід аналізувати вживання в їжу тих самих млинців із йогуртом з погляду на їхню користь, ­зокрема варто чи ні. Слухайте себе. Подобається – ​вживайте. Не подобається – ​відставте вбік. Навіть якщо Ви помилитесь, погодьтеся: нічого страшного у вашому житті не трапиться!

Тема 4. Позбутися минулого

Л: Ви постійно звертаєтесь до минулого, порівнюючи колишнє добре самопочуття і здоров’я з нинішнім. Вас турбує затримка відновлення ­після хвороби. Безумовно, Ви маєте рацію, однак пам’ятайте, що людство ніколи раніше не стикалося з такою хворобою, як Covid‑19. Багато хто захворів, не тільки Ви, і багато хто пере­носив її так само складно чи навіть важче. Минуле не можна повернути. Наприклад, у віці 90 років немає сумного, що не можна бігти, як 15-річний хлопчик. Чи я не правий? – ​Примиренний кивок згоди паці­єнта. – ​Якщо правильно, то Вам слід позбутися пут минулого і жити реальним життям. Для початку згорніть книгу того, що було, і почніть життя із чистого аркуша.

Тема 5. Робота

Л: Оскільки робота допомагає Вам, не беріть повну відпустку, просто зменшіть робочий день. Я розумію, що це важко, але серед цінностей здоров’я явно вище, ніж робота, тому така мета є очевидною. Якщо Ви пам’ятатимете про власну мету – ​все вийде напрочуд гладко.

Покидаючи кабінет, уже біля дверей, паці­єнт раптово затримався, повернувся і ­сказав: «Ви знаєте, тепер мені стало простіше, на 60%, це точно».

Додаткове призначення: регулювання сну завдяки комбінації препаратів мелатоніну з доксиламіном упродовж 3‑4 днів.

Пацієнт М. (народився 06.11.1979). Як сказав би М. В. Гоголь, «пухка людина короткого росту із солодким виразом обличчя»; усі рухи повільні й плавні. У жовтні 2021 року ­звернувся з приводу тривоги і страхів. Останні загалом пов’язані з різними видами побоювань, наприклад, під час переходу через дорогу чи невдач у соціальному спілкуванні. Близько місяця захворів на Covid‑19. Наслідки інфекції описує як такі, що довелося проходити курс терапії. Довго спить (постійна сонливість).

Аналіз особистості

Нестандартний попередній аналіз особистості за датою наро­дження: 11.06.1979; 6+2+8=16=7 (4). Умовно-простий шлях – ​7, умовно-­складний – ​4. Астрологія: ­Скорпіон, Коза за роком. Вочевидь, творча людина (Коза), чарівна, здатна здобути симпатію співрозмовника (Скорпіон). У дитинстві відчував помітний тиск (опіку), найімовірніше, по материн­ській лінії, звик до підпорядкування (7). Водночас явно має труднощі в соціальному спілкуванні, а також дуже консервативні погляди (складний шлях 4). Імовірно, розважливий (Скорпіон, Коза, 8), ­фізично привабливий (6), але дуже ледачий (2), складний шлях (4), хоча саме це – ​подолання лінощів та активність – ​допомагає відчувати себе реалізованим. Емоційно схильний до уяви (2). Фах і профіль роботи: працював мене­джером у галузі торгівлі продуктами харчування, звільняється. Фінансово, попри свій вік, живе на утриманні матері.

Загальні психологічні характеристики особистості

Пацієнт нормальної фізичної статури, емоційно контактний, явно приваблює до себе. У міркуваннях – ​абсолютно адекватний, легко розуміє співрозмовника. Є бажання порозумітися із співрозмовником й отримати ­допомогу. Носій популярної інформації на всі ­аспекти, пов’язані зі здоров’ям. Тип іпохондрика; ­скарги та тривога через різні перехідні ­відчуття вказують на помисливість. Не приховуючи, він характеризує себе як явно ледачу людину.

Психологічна проблема

Хоча пацієнт скаржиться більше на здоров’я, насправді він відчуває тривогу і страх через будь-які причини, коли потрібні певні дії. Йому краще, коли він нічого не робить. Особливе напруження відчуває в разі потреби у виконанні чогось поза звичною ситуацією, тобто у майбутньому завжди бачить небезпеку. Це корінь проблеми. Лікування потребувало двох сеансів.

Психологічне втручання, сесія № 1

Л: Що вас турбує?

П: Кілька років тому … (занурюється в детальний опис власного життя – ​що, де, коли, як …). Через пів хвилини лікар перериває: знаєте, ­тепер не так важливо, щоб це було колись, 2 чи 5, чи 8 років тому. Важливо, що зараз із вами, на цей момент. Перегорніть на хвилину сторінки минулого і почніть із чистого аркуша. Отже, що вас зараз турбує, коли ви сидите на зручному кріслі та перебуваєте поруч із лікарем у повній безпеці?

Примітка. З погляду психоаналізу така історія про пацієнта – ​це спосіб «втечі». Однак лікар не йде за ним, а відразу занурюється в ситуацію «тут і зара»», зберігаючи час та сили.

Л: Тож давайте зробимо так: заплющіть очі, уявіть перед собою екран і себе в недавньому страху. Пам’ятайте про свій страх, незважаючи ні на що. Пам’ятаєте? – ​Ствер­джувальний кивок: –«Так». – ​Ви відчули це чітко? – ​Ствер­джувальний кивок: «Так». Добре. Тепер розплющіть очі, бачите мій палець? Просто йдіть за ним. Далі – ​хвилина процедури EMDR. Перевірка: як ви зараз? Ступінь страху однаковий, більше чи менше?

П: Його немає! – ​із подивом...

Л: Гаразд, уявіть собі ще одну недавню ситуа­цію зі страхом. Далі – ​повторення звичної процедури EMDR і знову – ​позитивний результат.

Л: Що, трапилося диво? ​

П: Так!

Л: Не існує особливого дива, просто страх, який «сидів» усередині, є трохи штучним. Це невелике вогнище (фокус хвилювання) у мозку, яке не має виходу і постійно тисне, його слід зрушити з місця – ​і страх піде, зникне. Вам ­потрібен рух, ваша дія, активність.

Л: Ви боїтесь проблемної ситуації в майбутньому? Ну, спробуємо уявити її із заплющеними очима на екрані.

Далі ​знайоме повторення процедури EMDR. Цього разу результат не був таким успішним. Ступінь страху зменшився лише на 20%, проте сам страх усе ще залишався.

Рекомендації: за появи страху ­самостійно виконувати EMDR, а як профілактику – ​систематично вивчену вправу з психо­енергетичної практики. Для регулювання сну – ​приймати 3‑4 дні комбінацію препаратів мелатоніну з доксиламіном. Результат першого сеансу: ступінь страхів зменшився до 40%.

Психологічне втручання, сесія № 2

Пацієнт виглядає помітно свіжим і життєрадісним; його рухи стали швидшими, лікар із задоволенням уголос зазначив цей факт, негайно заслужено похваливши його. Далі:

Л: Скажіть нам коротко, як минув тиждень. – ​Пацієнт відзначає позитивне зрушення (відновлення сну, поліпшення настрою). Проте вправу з психоенергетичної практики робив лише 3‑4 рази. Це привернуло увагу лікаря.

Л: Зробіть, будь ласка, вправу зараз. – ​Пацієнт повторює, лікар помічає і вказує на помилки.

Л: Ваші почуття? Вам сподобалася ця вправа чи ні?

П.: Я буду тренуватися.

Л: Ви знаєте, після Ваших слів я відчув ­деяке розчарування. Судячи з того, як Ви робили остан­ній тиждень «домашнє завдання» – ​Ваша відповідь означає: можливо – ​«так», ­можливо «ні», найімовірніше – ​«ні». Іншими словами, результат нашого спілкування, чесно кажучи, може бути зведений до нуля. Це мінус мені як лікарю, але мінус і Вам як пацієнту. Ми існуємо лише тут і зараз, не в минулому і не в майбутньому. Тому ми або зараз робимо правильну дію і отримуємо невеликий, але все ж результат, або не отримуємо нічого. Або ми робимо перший крок на шляху до відновлення, або все це просто безґрунтовна балаканина: бла-бла-бла…

Примітка. Настільки руйнівна, але справедлива критика справила враження на пацієнта, зрушивши щось у його свідомості та додавши йому рішучості.

Л: Чи знаєте Ви, що вас турбує? Лінь і залежний від матері спосіб життя. Але ви не народилися з лінощами. Загалом ніхто не наро­джується з неробством. Це набута якість. Людина зобов’язана працювати, такою її створила природа, і коли вона працює, отримує задоволення і насолоду від життя. Ви отримуєте таку насолоду?

П: Ні.

Л: Ось бачите! І що заважає Вам ­докласти зусиль, зробити перший крок і принаймні спробу­вати себе в новому образі «як не ледачий»? Я знаю, спочатку це буде важко, це буде ­тягти до звичного існування, але це болото, у ­якому забагато страхів. Ви нічим не ризикуєте. ­Як-то кажуть, під лежачий камінь вода не тече!

Далі лікар надав дієві рекомендації щодо поведінки. Зокрема, для роботи із залишковими явищами страхів майбутнього, пацієнту запропоновано повторення візуалізації двох екранів, на яких він знову і знову уявляє позитивне бачення подій і його наслідки. Пацієнт був задоволений результатом терапії.

Примітка. Медичний персонал був вражений виглядом пацієнта та його енергійними рухами одразу після психотерапевтичного сеансу; уперше під час тривалої комунікації в медцентрі він не скаржився, а був веселим і посміхався.

Пацієнтка Л. – ​досить бадьора жінка, ­попри власний вік (народилася 18.03.1943). Звернулась у жовтні 2021 року з приводу депресії, яка виникла, за її словами, після ­перенесеного Covid‑19. Наразі загальний стан здоров’я задо­вільний, проте турбує тривога і втома. Останнім часом ще погано спить.

Аналіз особистості

Нестандартний попередній аналіз особистості за датою наро­дження: 18.03.1943; ­9+3+8=20= 2 (9). Умовно простий шлях символізований (2), умовно складний – ​9. Астрологія: Риба, Коза за роком. Вочевидь, акцентовано творча особистість (Риба, Коза), розумна, емоційно активна (3), із віком – ​інстинктивний психолог, який легко адаптується до «хвилі» співрозмовника (9, 2), любить спілкуватися з дітьми (9).

Загальні психологічні характеристики особис­тості цілком відповідають попередньому висновку. Пацієнтка спокійна, трохи збентежена, легко йде на контакт. Після короткої розмови їй запропоновано зробити вправу з психо­енергетичної практики; вона освоїла це досить швидко, їй сподобалось. Загалом пацієнтка швидко реагувала на ідеї лікаря, підхоплюючи їх.

Додаткова інформація

Мешкає одна, зараз на пенсії (78 років), хоча за своєю природою досі активна й енергійна. За спеціальністю – ​бухгалтер, їй подобалася робота. Є доросла донька, яка має власну родину і дітей. Онуки – ​школярі старших і середніх класів, зараз їх рідше залишають під опіку бабусі. Матеріально забезпечена.

Психологічна проблема

Не важко зрозуміти суть психологічної проб­леми: пацієнтка працювала все своє ­життя, і ­тепер, випавши зі звичайної колії трудового життя, відчуває, за її словами, не­зрозумілу тривогу. Особливо вона хвилюється за близьких, причому постійно, із будь-якої ­причини, припускаючи можливі неприємні ситуації, що можуть трапитися у їхньому ­житті. Наприклад, у разі поїздки доньки за кордон: «Щоб не трапилося з нею нічого поганого (із різноманітними тлумаченнями)».

Психологічне втручання

Л: Ви кажете, що у вас депресія. Давайте попрацюємо над Вашим настроєм. ­Запам’ятайте якусь свою тривогу. Далі – ​процедура EMDR із позитивним ефектом.

Л: Чесно кажучи, у Вас не зовсім депресія, є не стільки зневіра, скільки тривога.

П: Напевно, так.

Л: Подивіться на себе, Ви досить сильна, звикли працювати все життя, як кажуть, трудівниця.

П: Так, я працювала все життя.

Л: І були дуже потрібні доньці та онукам.

П: Так.

Л: Тривога щодо близьких, яку Ви зараз відчу­ваєте – ​це своєрідний поверхневий шар, який приховує правду всередині Вас. Насправді все інакше. ​Ви просто відчуваєте свою, як би влучніше сказати, незатребуваність; сили та бажання реалі­зувати себе є, але можливостей стало менше.

Останні слова змінили пацієнтку. Вона випрямилася і з полегшенням вигукнула: «Так, наскільки добре Ви сказали: не стільки непотрібність, скільки – ​правильно! – ​незатребуваність! Ви маєте рацію, я навіть зареєструвалася в гуртку в’язання, хоча не маю до цього хисту».

Л: Якщо Вам так подобалася Ваша ­робота – ​повертайтеся до неї, звичайно, не на повний ­робочий день. Ви можете погодитися на будь-яку зар­плату, тому що Вас цікавить не матеріальний бік, а потреба бути зайнятою. Головне тут – ​знайти хорошу команду. Що стосується родини, доньки та онуків – ​життя йде, усе ­змінюється, вони мають власні інтереси, і це варто смиренно прийняти, виключно позитивно. Хочете, щоб усе в їхньому житті було добре, краще, ніж у Вас?

П: Звісно, так!

Л: Пам’ятайте, що думки є матеріальними, тож уявляйте лише хороше. Подивіться, донька стала сильнішою, почала ­самостійно ­заробляти гроші, у неї міцна родина, онуки мають нові ­інтереси, це ж чудово! У Вас немає потреби в грошах – ​це теж добре. Чесно кажучи, плюсів наба­гато більше, ніж невеликих мінусів!

Результат 60-хвилинного сеансу: чітке поліп­шення настрою та загального ­добробуту; осмислення того, що відбувається в житті.

Призначення: регулювання сну комбінацією препаратів мелатоніну з доксиламіном упродовж 3‑4 днів.

Література

1. Русланов Д. В. Психотерапия депрессии. Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія». 2021. № 2.
2. Боденхаммер Б., Холл М. НЛП-практик: полный сертифицированный курс: учебник магии НЛП. ​СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004.
3. Русланов Д. В. Психоэнергетические практики: фено­мен ортостатического коллапса. Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія». 2019. № 2.

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 3 (66) 2023 р.