Синдром підвищеної тривоги як фактор порушення поведінки та самопочуття дитини під час воєнного стану

Стаття у форматі PDF

Наші діти зростають та живуть у складний час. Під час воєнного стану окупантами завдано значної шкоди як інфраструктурі України, так і життю й здоров’ю багатьох людей, особливо дітей, адже це найнезахищеніша категорія нашої спільноти. Найвищими цінностями зараз залишаються відчуття захищеності та безпеки як дітей, так і родини; однак на сучасному етапі наявність стійких стресів, постійної потреби переміщатися із класів або домівки до сховища на тлі відчуття страху обстрілів, почуття особистої тривоги, внутрішнього занепокоєння є невід’ємними супутниками загального стану наших дітей.

Тривога як психологічний феномен – ​суб’єктивний та неприємний емоційний стан, що характеризується відчуттям дискомфорту через невизначеність, очікування поганих подій, складно визначені передчуття. За нормальних умов тривога, що виникає у відповідь на невизначену або загрозливу ситуацію, – ​пристосувальна реакція, яка мобілізує організм на випадок виникнення реальної загрози чи складної ситуації, однак із досягненням вираженого ступеня може бути причиною різноманітних скарг, розвитку патологічних станів (поява частих головних болів, болю в ділянці серця, запаморочення, нестабільний артеріальний тиск, слабкість, швидка втомлюваність, порушенням якості сну), що сприяє зверненню родини до сімейного лікаря, педіатра, невролога, дитячого кардіоревматолога. Цей стан наразі виникає часто, зберігається на тривалий термін, тому починає заважати щоденній активності, що зумовлює порушення самопочуття та поведінки дитини.

Відповідно до даних літератури, між стресом і відповіддю на нього існує емпіричний зв’язок; є оптимальний рівень стресу, який відповідає оптимальному рівню відповіді організму (закон Йеркса-Додсона, 1908). Клінічні симптоми підвищеної тривоги розподіляються на загальні та специфічні [1, 3]. Саме через наявність загальних проявів тривожних симптомів, за яких спостерігається полісистемність соматичних порушень, батьки дітей звертаються до сімейних лікарів, педіатрів, спеціалістів вузького профілю.

Соматичні порушення, які можуть виникнути на тлі тривожних симптомів загального профілю, пов’язані зі змінами з боку:

• серцево-судинної системи (біль у ділянці серця, тахікардія, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску) [4];
• шлунково-кишкового тракту (порушення моторики, вісцеральна гіперчутливість, зміна слизової та імунної функції, мікробіоти кишечнику) [12];
• нервової системи (поганий сон, гіперактивність, зниження уваги, головний біль, дратливість) [8];
• дихальної системи (кашель, утруднення дихання, задишка) [14];
• терморегуляції (лихоманка, субфебрилітет) [7].

Специфічні клінічні симптоми тривожних розладів, які включають генералізований тривожний / панічний розлад, специфічні фобії та соціальний тривожний розлад, слід розглядати психіатрам для своєчасної діагностики і призначення адекватного лікування [15].

Наразі за синдрому підвищеної тривоги можна спостерігати два полюсних варіанти поведінки в дітей на тлі воєнного стану: перший – ​дитина стає замкнутою, постійно до чогось прислухається, на щось очікує, про щось думає, а якщо їй дати планшет, усамітнюється, вдень спить, уночі спати може неспокійно, але не прокидається, може висловлювати неспецифічні скарги з боку різних органів і систем; другий варіант – ​дитина знаходиться в стані постійного руху, їй увесь час хочеться зі всіма спілкуватися, вона починає щось робити, одразу переключається на інші справи, проявляє значну залежність від зв’язку з батьками, однолітками, а також від ґаджетів, швидко втомлюється, ввечері погано засинає, спить неспокійно. Отже, друга категорія дітей має симптоми гіперактивності. Звичайно, лише лікар-спеціаліст може встановити діагноз гіперактивності, але зараз не йдеться про діагноз, ми говоримо про специфічний симптом, який з’явився під час воєнного стану. Деякі ознаки можуть слугувати попередженням для батьків, сімейних лікарів, педіатрів, щоб симптоми гіперактивності виявилися якнайраніше, що може покращити якість життя дітей.

Розуміння зв’язку між тривогою та гіперактивністю має вирішальне значення для ефективної підтримки дітей. Розрізняють 3 підтипи синдрому гіперактивності: переважно неуважний, переважно гіперактивно-імпульсивний і комбінований тип [5]. Дітям із переважно неуважним типом гіперактивності складно бути уважними, виконувати завдання, вони часто виглядають мрійливими, відстороненими. Діти з гіперактивно-імпульсивним типом можуть бути надмірно активними, вередувати, їм складно всидіти на місці. Вони також можуть діяти імпульсивно, не замислюючись про наслідки. Ці дітки можуть отримувати часті травми, наражатися на небезпеку на майданчиках, у розважальних центрах [1, 10]. Комбінований тип поєднує симптоми неуважності, гіперактивності та імпульсивності. Однак поведінка (якою б специфічною вона не була) – ​це прояв, а не діагноз. Стрес і хвилювання є нормальною частиною життя дітей, а помірна тривожність – ​функціональний фізіологічний стан, що допомагає дітям досягти успіху вдома, з однолітками та в школі, зберегти своє здоров’я за певних ситуацій. Але коли рівень тривожності зростає, лікар або спеціаліст повинен визначити, чи є тривога первинною або вторинною. Вторинна тривога виникає за певних обставин, тому виявлення причин незвичайної поведінки та вплив на них, своєчасне скерування до психолога – ​перший крок дій для медичного працівника первинної або вторинної ланки надання медичної допомоги під час спілкування з таким пацієнтом. Раннє втручання та цілеспрямована підтримка можуть значно змінити розвиток дитини і віддалені результати [9].

Медичні та психологічні заходи, які можуть покращити шлях до здоров’я, є різноманітними: ліки, психологічне консультування, соціальна підтримка, освіта. Рекомендації лікаря мають різні форми – ​від вивчення навичок релаксації, призначення різноспрямованих препаратів до інтенсивної переробки моделей мислення. Соціальна підтримка, прийняття та заохочення з боку друзів, родини мають відповідне значення. Своєчасне лікування дозволяє не лише покращити соціальну адаптацію дітей, а й зменшити ризик розвитку чи прогресування соматичної патології, первинно або вдруге пов’язаної з тривожними станами. Терапевтична стратегія впливу на тривожні стани в дітей на сьогодні має складатися із психотерапевтичних і фармакологічних методів. Різноманітність лікарських препаратів, ефективно застосовуваних за тривожних станів, створює проблему вибору для лікаря загальної медичної практики. Сумніви у виборі лікування посилюються ризиком розвитку побічних ефектів, дії при різних типах захворювання, незрозумілістю діагнозу, відсутністю вільного доступу до професійної психологічної підтримки, відсутністю в лікарів загальної практики достатнього досвіду лікування вищезазначених станів у дітей [1].

Отже, мета нашої роботи – ​аналіз поведінки дітей шкільного віку під час воєнного стану з акцентом на пріоритетний вплив хронічного стресу, а також корекція виявлених порушень.

Матеріали та методи

Було проведено аналіз поведінки 72 дітей м. Києва віком 7-12 років, батьки котрих зверталися до педіатра, дитячого кардіоревматолога, невролога зі скаргами на порушення соматичного стану до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» на тлі тривожного стану. Методи дослідження включали клініко-анамнестичні, лабораторні, інструментальні та статистичні.

Клініко-анамнестичний аналіз – ​аналіз життя дитини та клінічна оцінка наявних скарг відповідно до діагностичних критеріїв виявлених порушень.

У 19 дітей у процесі клініко-лабораторного й інструментального обстеження, огляду невролога, психолога при проведенні тестування за допомогою опитувальника (діагностичні критерії СДУГ за DSM-IV) визначено відсутність синдрому дефіциту уваги / гіперактивності (1 група). У 11 дітей (2 група) в процесі обстеження, огляду невролога, психолога діагностовано синдром дефіциту уваги / гіперактивність. Цю групу дітей спрямовано на подальше лікування до психолога. У 42 (3 група) дітей синдром дефіциту уваги не виявлено, але спостерігалися симптоми гіперактивності та імпульсивності:

Гіперактивність:

• підвищена рухова активність руками чи ногами або непосидючість – ​95,2%;
• дитина часто залишає своє місце в класі чи в інших ситуаціях, коли очікується, що вона сидітиме,– 92,8%;
• часто бігає або надмірно рухається в ситуаціях, коли це недоречно,– 100%;
• часто відчуває труднощі зі спокійною грою або дозвіллям – ​100%;
• часто діє так, ніби вона «керована двигуном» – ​100%;
• часто говорить надмірно – ​100%.

Імпульсивність:

• часто надає відповіді на запитання, не прослухавши їх до кінця,– 83,3%;
• часто відчуває труднощі з очікуванням черги – ​59,5%;
• часто перебиває або втручається в розмови або взаємовідносини інших – ​100%.

На першому етапі проаналізовано скарги дітей, причому проводилася така градація: 1 бал – ​скарга незначного характеру, 2 бали – ​скарга, характеристика якої має середню інтенсивність, 3 бали – ​скарга, характеристика якої має високу інтенсивність. Після отримання відповідей на анкету скарг було прораховано середні бали на 1 пацієнта для кожної групи.

Скарги, з якими діти зверталися до лікарів, представлені в таблиці 1.

Отже, в дітей 3-ї групи, в котрих спостерігалися симптоми гіперактивності та імпульсивності, мали найвищий показник суми балів скарг на 1 пацієнта, серед яких переважали скарги на підвищення артеріального тиску, головний біль, поганий сон, дратливість, біль у ділянці черевної порожнини, напади задишки, утруднення дихання тощо (рис. 1).

Рис. 1. Скарги пацієнтів відповідно до груп спостереження

Відповідно до аналізу даних відзначено, що 3-тя група пацієнтів, у яких спостерігалися симптоми гіперактивності й імпульсивності, мала збільшену кількість скарг порівняно із 1-ою та 2-ою групами.

Дитячий тест тривожності (Screen for Child Anxiety Related Disorders (SCARED) Parent Version) використано для діагностики емоційних реакцій дитини на деякі звичні для неї життєві ситуації та виявлення тривожності. Підсумовування балів дозволило одержати загальний показник тривожності; загальний бал ≥25 може свідчити про наявність тривожного стану, >30 балів вважаються специфічнішими показниками тривожного розладу [2, 11].

Серед 19 дітей без симптомів гіперактивності та 42 обстежених дітей із симптомами гіперактивності лише 1 дитина (відповідно до проаналізованих анкет) мала суму балів >30, що дозволило виключити її з когорти дітей, яких залучали до обстеження. Інші діти мали тенденцію до наявності тривожного розладу без видових показників за підтипами (сума балів – ​від 25 до 27).

Отримані дані були математично оброблені за допомогою програми SPSS Statistics 17.0.

Результати

Після клінічного (консультація кардіоревматолога, невролога, психолога, педіатра), лабораторного, інструментального обстеження в дітей 1-ї групи, які не мали синдрому гіперактивності, та 3-ї групи, котрі мали симптоми гіперактивності та тенденцію до наявності тривожного розладу, виявлено патологічні стани, наведені в таблиці 2.

Отже, діти із симптомами гіперактивності, тенденцією до наявності тривожного розладу мають не лише підвищену кількість скарг, а й збільшені випадки гіпертензії, ураження нервової системи, шлунково-кишкового тракту, тривожні розлади, що поєднуються з гіперактивністю, негативно впливають на стан дитини, посилюючи симптоми патологічних станів. Відповідно до діагнозів МКХ‑10 та локальних клінічних протоколів нашої установи, дітям було призначено відповідне лікування. Водночас усім дітям проведено психологічне консультування, орієнтоване на пошук індивідуального психологічного підходу до конкретної дитини. Крім прийому та консультації психолога, проведено пошук медикаментозної терапії, що (відповідно до рекомендацій) призначається за індивідуальними показаннями для підтримання та стабілізації емоційного стану, зниження супутньої тривожності.

Ми використали сироп Аллева – ​спеціально розроблений комплекс на основі стандартизованих концентратів та екстрактів із рослинної сировини для перорального застосування в дітей, який згідно з інструкцією рекомендований для нормалізації функціонального стану ЦНС у дітей, покращення їхньої адаптації до емоційних, розумових і фізичних навантажень. Седативний ефект таких компонентів Аллева, як меліса лікарська, квітки липи, екстракти пасифлори, хмелю, лаванди, плодів апельсинового дерева, відомий уже багато століть. Настоянки цих трав за комбінованого застосування мають синергетичний ефект, особливо на тлі вегетативної дисфункції, при психоемоційних перевантаженнях, під час адаптаційних періодів у дітей. Діти отримували сироп Аллева по 5 мл 3 р/добу протягом 1 міс. Варто зазначити, що фітосироп Аллева сприяє зниженню почуття тривоги, напруженості та занепокоєння, нормалізує сон, що особливо важливо в терапії дітей із симптомами гіперактивності, а також тенденцією до наявності тривожного розладу, крім того, може вживатися за неврозоподібних станів (особливо в дітей молодшого, середнього шкільного віку), що супроводжуються руховим, психічним збудженням. Потрібно відзначити позитивний комплаєнс з боку дітей, що пов’язано з формою випуску та смаковими якостями дієтичної добавки. Несприятливих подій під час вживання сиропу Аллева не спостерігалося.

Через 1 міс вживання сиропу Аллева батьки дітей (n1=17, n3=38) були повторно протестовані на емоційні розлади дітей, пов’язані з тривогою (SCARED). На рисунку 2 продемонстровано динаміку середнього бала емоційних розладів, пов’язаних із тривожністю дитини.

Рис. 2. Динаміка середнього бала емоційних розладів у дітей на тлі лікування

Отже, середній бал емоційних розладів, пов’язаних із тривожністю, протягом 1 міс знизився в обох групах дітей, особливо в 1-й групі пацієнтів, які не мали гіперактивності (на 42,6%). В 3-й групі дітей із симптомами гіперактивності також спостерігається зниження середнього бала емоційних розладів, але таке зниження відбулося на 31,03% та залишилося вищим порівняно із групою дітей, котрі не мали гіперактивності.

Через 1 міс у 1-й групі обстежилися 17 дітей (2 виїхали за межі області), в 3-й групі обстежилися 38 дітей (1 дитина виїхала за кордон, 2 на обстеження не з’явилися з невідомих причин).

Згідно з таблицею 3, максимально зменшилися такі симптоми, як біль у ділянці серця, головний біль, поганий сон і дратівливість. Зазначені результати використання сиропу Аллева підкреслюють одну з багатьох переваг фітозасобів – ​багатофакторність дії.

Аналізуючи дані моніторингу скарг на тлі лікування, необхідно зауважити, що кількість балів, які характеризують скарги на 1 пацієнта в групі дітей без гіперактивності, знизилася втричі, а в групі дітей з гіперактивністю – ​в 5,5 раза.

Висновки

Отже, комплексний підхід до аналізу стану поведінки та самопочуття дітей під час воєнного стану дозволяє оптимально розподілити скарги, соматичний і психологічний стан пацієнтів, що забезпечує індивідуальне призначення лікування з позитивною динамікою при порушенні здоров’я дитини.

В процесі подальшого спостереження доцільно розробляти комбіновану стратегію лікування з урахуванням емоційних розладів, пов’язаних із тривожністю та симптомами гіперактивності для оптимізації лікування таких пацієнтів.

Сироп Аллева може бути самостійно рекомендованою дієтичною добавкою дітям з емоційними розладами, пов’язаними із тривожністю та симптомами гіперактивності, для зниження почуття тривоги, напруженості, занепокоєння, що сприяє покращенню соматичного й психологічного стану пацієнтів.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 4 (565), 2024 р