Гастродайджест
Пегилированный интерферон, адефовир и их комбинация в терапии вирусного гепатита D
Вирус гепатита дельта (HDV) – дефектный РНК-содержащий вирус рода Deltavirus, выделяемый только от пациентов, инфицированных вирусом гепатита В. HDV не способен к самостоятельной репродукции; синтез его компонентов требует наличия вируса гепатита В, в частности его поверхностного антигена (HBsAg). В случаях коинфекции клиническое течение заболевания аналогично таковому вирусного гепатита В, но с преобладанием тяжелой формы.
При суперинфекции наблюдают резкое утяжеление течения вирусного гепатита В с формированием печеночной недостаточности и хронизацией процесса, что повышает риск развития цирроза печени.
Несмотря на отсутствие на сегодняшний день утвержденных лекарственных средств для лечения гепатита D, некоторые данные свидетельствуют об эффективности нуклеозидного аналога адефовира, используемого при хроническом гепатите В. Поскольку препарат может снижать продукцию HBsAg, соответственно, он может оказывать терапевтический эффект в лечении пациентов с сочетанным гепатитом D. Другие источники свидетельствуют о целесообразности назначения пациентам с коинфекцией пегилированного интерферона.
Целью исследования Hep-Net-International Delta Hepatitis Intervention Trial, проведенного германскими учеными, было изучение эффективности и безопасности монотерапии пегилированным интерфероном и адефовиром и их комбинации в лечении больных вирусным гепатитом D. Всего в испытание включили 90 участников, которые были рандомизированы в следующие группы терапии: 180 мкг пегинтерферона альфа-2а еженедельно и 10 мг адефовира ежедневно; 180 мкг пегинтерферона альфа-2а еженедельно и плацебо; 10 мг адефовира ежедневно и плацебо. Длительность терапии составила 48 нед. После окончания периода активного лечения пациенты находились под наблюдением еще 26 нед.
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Основою лікування осіб з явним гіпотиреозом і деяких пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом є довічна замісна гормональна терапія (ЗГТ) левотироксином (LT4) в адекватних дозах [1, 2]. Звичайна добова доза LT4 залежно від індивідуальних обставин варіює від 12,5 до 150 мг. Більшості пацієнтів літнього віку, із супутніми захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ) та інших органів і систем (особливо серцево-судинної), а також особам із низькою масою тіла необхідно стартувати з низьких доз LT4, наприклад 25-50 мг. В огляді проаналізовано практичні аспекти терапії LT4 залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у пацієнтів із гіпотиреозом, особливо в разі необхідності застосування нижчих доз. Акцент зроблено на важливості точного і ретельного підбору початкової дози, подальшого титрування та врахування різних перешкод на шляху до побудови відповідної схеми лікування. ...
21-22 березня 2024 року на базі ДУ «Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» в режимі онлайн відбулася конференція «Досягнення та перспективи експериментальної і клінічної ендокринології» (ХХІІІ Данилевські читання). Слухачі мали можливість ознайомитися із сучасними досягненнями в ендокринології і новими тенденціями в лікуванні найпоширеніших ендокринних захворювань. Професор кафедри сімейної медицини з курсом дерматовенерології Сумського державного університету МОН України, кандидат медичних наук Оксана Костянтинівна Меліховець розповіла про нові можливості в стратегії зниження ризику прогресування атеросклерозу (АС) у хворих на цукровий діабет (ЦД). ...
Тиреоїдит Хашимото (ТХ), який ще називають хронічним аутоімунним, або лімфоцитарним, тиреоїдитом, є найчастішою причиною гіпотиреозу в регіонах із достатнім умістом йоду [1]. На цю патологію страждають приблизно 160 млн людей в усьому світі, причому жінки у 4-10 разів уразливіші за чоловіків [1, 2]. ТХ характеризується хронічним запаленням щитоподібної залози (ЩЗ), підвищенням рівнів антитіл до антигенів ЩЗ і типовою ультразвуковою картиною [1]. З моменту виникнення гіпотиреозу та пожиттєво пацієнтам рекомендована замісна терапія гормонами (ЗТГЩЗ) [3]. Метою цього дослідження було проведення оновленого систематичного огляду та метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень ефективності добавок селену при ТХ, з акцентом на функції ЩЗ, рівнях антитіл проти ЩЗ, імунних маркерів та безпеці застосування. ...
Цукровий діабет (ЦД) – це група розладів метаболізму вуглеводів, коли глюкоза недостатньо використовується як джерело енергії та утворюється у надлишковому рівні через невідповідний глюконеогенез і глікогеноліз, що призводить до виникнення гіперглікемії [1]. Діагноз ЦД встановлюють у разі підвищення рівня глюкози в плазмі венозної крові або рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c). Діабет умовно поділяють на декілька клінічних груп, наприклад ЦД 1 чи 2 типу, гестаційний ЦД (ГЦД) та інші специфічні типи, які виникають від інших причин (наприклад, при генетичних розладах, розладах екзокринної функції підшлункової залози чи внаслідок впливу медикаментів) [2]. ...