Запалення і здоров’я опорно-рухового апарату: від теорії до практики

27.07.2021

За матеріалами конференції

Наприкінці весни відбулася онлайн-конференція «Запалення і здоров’я опорно-рухового апарату: від теорії до практики», організована Українською академією біологічної медицини. Захід було присвячено 85-річному ювілею препарату Траумель С. У рамках конференції вітчизняні та іноземні вчені поділилися новими науковими розробками, досягненнями й перспективами стосовно ефективного та безпечного лікування, а також повноцінного відновлення хворих із патологіями опорно-рухового апарату.

Ключові слова: біорегуляційні препарати, Траумель С, запалення, розрішення запалення.

Розпочала захід доповіддю «Запалення – ​ключовий типовий патологічний процес у розвитку різних захворювань» віце-президент ГО «Асоціація сімейних лікарів Тернопільської області», член правління Всеукраїнської ГО «Українська асоціація сімейної медицини», завідувач кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор Лілія Степанівна ­Бабінець. Вона наголосила, що ключову роль у розвитку дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату відіграє запалення, тому так важливо запобігати прогресуванню хронічного запального процесу в людей будь-якого віку й зменшувати його негативний вплив на якість життя. На думку доповідача, для попередження хронізації запального процесу необхідно дотримуватися певних медичних заходів, а саме: правильно використовувати запалення як захисний механізм шляхом його фізіологічного завершення, а не повного блокування; оптимізувати функцію лімфатичної системи та дренажно-детоксикаційних механізмів; усувати енергодефіцит та дисфункцію імунної системи; відновлювати мікроциркуляцію. Усе це дозволяє поліпшити здоров’я населення та знизити потребу в дороговартісних методах лікування.

Розібратися у тонкощах фізіології фінальної стадії запального процесу – ​його розрішення допоміг учасникам заходу старший медичний радник із системної біології та медицини, провідний науковий координатор у компанії Heel GmbH (Німеччина), доктор медичних наук Костянтин Чеснулявічюс у доповіді ­«Запалення та розрішення запалення. Дослідження транскриптоміки та молекулярної біології».

Серед медичної спільноти й досі переважає думка, що розрішення гострого запалення – ​це пасивний процес, пришвидшення якого можна забезпечити шляхом призначення пацієнту протизапальних препаратів (стероїдних та нестероїдних, антигістамінних і т.д.). Проте дослідження останніх десятиліть, особливо роботи професора C.N. Serhan, доводять, що розрішення запалення – ​активний процес, який стимулюється завдяки залученню спеціалізованих молекулярних програм та спеціалізованих медіаторів (Specialized Proresolution Mediators, SPMs). За відсутності таких програм запальний процес персистує, нейтрофіли затримуються у вогнищі запалення, внаслідок чого відбувається хронізація запального процесу. Той факт, що розрішення є одночасно й активним, і пасивним процесом, має важливе терапевтичне значення, оскільки створює можливості для розробки препаратів, які стимулюють розрішення за рахунок посилення вироблення SPMs і не викликають імуносупресії, як більшість протизапальних препаратів.

Що ж являють собою спеціалізовані медіатори, які стимулюють розрішення запалення (SPMs)? Це деривати поліненасичених жирних кислот (ПЖК), з яких синтезуються різноманітні ліпіди, наприклад ліпоксини, резольвіни, протектини і т.д. У відповідь на ушкодження тканин ПЖК вивільняються локально із фосфоліпідів клітинних мембран або переносяться у вогнище у процесі ексудації. До процесу залучаються нейтрофіли, макрофаги, ендотеліальні клітини судин та епітеліальні клітини слизової оболонки (Buckley C.D. et al., 2014).

Основна функція SPMs – ​це скорочення часу розрішення запалення, що забезпечується завдяки їх здатності, з одного боку, обмежувати міграцію нейтрофілів та пришвидшувати їх апоптоз, а з іншого – ​збільшувати приплив макрофагів, пришвидшувати фагоцитоз, а також стимулювати переключення класу макрофагів із М1 на М2, тобто із прозапального на пророзрішуючий (Serhan C.N. et al., 2008). SPMs присутні в багатьох тканинах організму, а саме: в головному мозку, цереброспінальній рідині, лімфатичних вузлах, жировій тканині, плаценті, синовіальній рідині, сечі, мокроті і т.д. Було доведено, що навіть незначне підвищення їх концентрації може мати відчутний ефект (Serhan C.N. et al., 2017). Дослідження SPMs вказують на їхній широкий терапевтичний потенціал при лікуванні різноманітних запальних процесів (Shaw J. et al., 2019).

Відзначаючи клінічні дослідження, доповідач зупинився на двох прикладах для порівняння впливу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) та ­Траумель С на процеси відновлення у здорових осіб після курсу інтенсивних тренувань.

Автори першого дослідження виявили, що призначення ібупрофену в період відновлення після навантаження не лише інгібувало збільшення у крові концентрації циклооксигенази, а й сприяло зменшенню лейкотрієнів, зменшенню SPMs та порушенню метаболізму цитохромного ряду. Науковці дійшли висновку, що SPMs відіграють важливу фізіологічну роль в адаптаційних запальних процесах під час відновлення після інтенсивних фізичних навантажень, а також що НПЗП можуть погіршувати процес фізіологічного розрішення запалення (Markworth J.F. et al., 2013).

Натомість у дослідженні з використанням Траумель С спостерігалися наступні зміни: імунний регуляторний сигнал у вигляді лімфопенії після навантаження; менша експресія маркерів активації лімфоцитів; більш висока експресія антиген-стимульованого білка CCL3 та сироваткового білка CCL2; зниження рівня моноцитів; зниження експресії антиген-стимульованого білка MMP3 (Muders K. et al., 2017).

К. Чеснулявічюс разом із колегами протягом останніх 10 років розробили «Атлас розрішення запалення», який відображає патофізіологічні ланцюги цього процесу, від міжклітинних взаємодій до повної молекулярної мережі з усіма регуляторними елементами. Науковці провели аналіз і виявили 963 мішені для Траумель С у біологічних системах запалення та його розрішення на своєму атласі, підтвердивши на експериментальних моделях, що цей препарат впливає на більшість із них. Так, в експериментальній моделі запалення, спровокованого зимозаном, було виявлено, що Траумель С скоротив нейтрофільний хемотаксис і збільшив кількість макрофагів. Крім того, дослідникам вдалося виявити, що Траумель С збільшує продукцію SPMs.

Отже, зазначені результати вказують на необхідність подальшого продовження досліджень впливу Траумель С на механізми запалення. Враховуючи, що запалення – ​це високо­координований та нелінійний динамічний процес, із фармакологічної точки зору при його лікуванні можливе застосування як багатоцільових, так і одноцільових підходів. Слід пам’ятати, що інгібування запалення може перешкоджати його розрішенню. Спираючись на дані наукових фундаментальних досліджень, автор доповіді зазначив, що Траумель С регулює експресію генів, які беруть участь у запаленні, стимулює синтез SPMs та демонструє позитивний ефект у розрішенні запального процесу.

Старший науковий співробітник ДУ «Інс­титут гематології та трансфузіології НАМН України» (м. Київ), завідувач відділення хірургічної гематології та трансфузіології, кандидат медичних наук Євген Валентинович Авер’янов представив дві доповіді. У першій із них – ​«Запальні та дегенеративно-­дистрофічні захворювання опорно-­рухового апарату» доповідач висвітлив можливості консервативної біорегуляційної корекції зазначених станів. Застосування біорегуляційного підходу при терапії запальних захворювань опорно-рухового апарату дозволяє підвищити ефективність, безпечність та оптимізувати процеси відновлення після травм за рахунок принципово нового механізму дії та надмалих доз активних речовин лікарських засобів. Біорегуляційна терапія органічно доповнює патогенетичну ланку стандартно-протокольної терапії захворювань опорно-рухового апарату, а її вчасне застосування дозволяє суттєво стримувати прогресування захворювання та відтерміновувати непрацездатність, інвалідність та ендопротезування.

Другу доповідь «Оптимізація терапії больового синдрому при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях опорно-рухового апарату» Є.В. Авер’янов присвятив біопунктурі та аутогемотерапії, окреслив підґрунтя для їх застосування та механізми дії, а також запропонував методику лікування за допомогою препаратів Траумель С, Цель Т та Дискус Композитум.

Заслужений лікар України, начальник кафедри військової терапії Української ­військово-медичної академії (м. Київ), полковник медичної служби, доктор медичних наук, професор Галина Василівна Осьодло у доповіді «НПЗП-гастропатії – ​небажаний наслідок стандартного протизапального лікування» акцентувала увагу на високій актуальності даної проблеми, розглянула її етіологію та патогенез, методи сучасної діагностики та профілактики. Беззаперечно, використання інгібіторів протонової ­помпи (ІПП) на сьогодні залишається ефективним і безпечним методом профілактики та лікування ерозивно-виразкових уражень шлунково-­кишкового тракту (ШКТ). Проте спікер наголосила, що у разі необхідності призначення тривалої терапії НПЗП та, відповідно, ІПП виникає необхідність тестувати пацієнта на наявність інфікування Helicobacter pylori й у разі необхідності проводити ерадикаційну антихелікобактерну терапію, адже тривала персистенція інфекції H. pylori збільшує ризик атрофії слизової оболонки шлунка (Sostres C. et al., 2015). Доповідач обґрунтувала переваги біорегуляційних препаратів, а саме Траумель С, Лімфоміозот, Мукоза Композитум, у комплексному лікуванні запальних захворювань ШКТ.

Доцільність використання біорегуляційних препаратів у перед- та післяопераційному періодах окреслив у доповіді «Періопераційне ведення пацієнтів із включенням біорегуляційних засобів» старший науковий співробітник відділу захворювань суглобів у дорослих Українського центру ендопротезування суглобів ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (м. Київ), лауреат міжнародної Премії Г. -Г. Реккевега, доктор медичних наук ­Андрій Миколайович Бабко. Спікер зазначив, що післяопераційний період зазвичай асоціюється зі станом енергодефіциту організму пацієнта. Препарати, що широко використовуються у цей період (НПЗП, антибіотики, глюкокортикостероїди, місцеві анес­тетики), згідно із сучасними протоколами, зазвичай посилюють енергодефіцит, діючи токсично на міто­хондрії. Нестача енергії призводить до сповільнення процесів ауторегуляції, метаболізму, імунного захисту та регенерації. Призначення препарату Траумель С у періопераційному періоді дозволяє оптимізувати запальний процес, покращити регенерацію, провести імунокорекцію та оптимізувати стандартну протизапальну терапію.

Реабілітація – це комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденної активності внаслідок стану здоров’я або старіння у взаємодії зі своїм середовищем. Історію розвитку, законодавчу базу, структуру та основні функції однієї з над­важливих галузей охорони здоров’я та роль біорегуляційних ­препаратів, зокрема Траумель С, у комплексній реа­білітації пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату висвітлив у доповіді «Фізична та реабілі­таційна медицина – ​нова галузь у сфері охорони здоров’я України. Сучасний реабілітаційний стандарт осіб із хворобами опорно-­рухового апарату» завідувач кафедри ­фізичної та реабілітаційної медицини і спортивної медицини Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор ­медичних наук, професор ­Олександр ­Аркадійович Владимиров.

Отже, біорегуляційна терапія органічно доповнює патогенетичну ланку стандартно-протокольної терапії захворювань опорно-­рухового апарату, а її вчасне застосування дозволяє суттєво стримувати прогресування захворювання та відтерміновувати непрацездатність та інвалідність пацієнтів. Траумель С – лікарський засіб, який у фундаментальних дослідженнях продемонстрував позитивний вплив на процес завершення запалення, як регулятор експресії генів та стимулятор синтезу SPMs – спеціалізованих медіаторів, що регулюють перебіг запального процесу. Численні клінічні дослідження та 85-річний успішний ­досвід застосування дозволяє рекомендувати ­Траумель С у ­якості базового біорегуляційного засобу при запальних процесах різної етіології та локалізації.

Підготувала Марія Грицуля

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 3 (46), 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

Новий інструмент точніше прогнозує ризик розриву церебральної аневризми з її розвитком 13.09.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Новий інструмент точніше прогнозує ризик розриву церебральної аневризми з її розвитком

Проста модель прогнозування може більш точно передбачити розрив аневризми протягом 1 року після її виявлення та розвитку при візуалізації, показало нове дослідження. Модель прогнозування «трьох S» (Size, Site, Shape) заснована на 3 незалежних предикторах розриву (розмір, місце і форма) і може бути використана як «відправна точка» для визначення стратегії, відзначають дослідники. ...

27.07.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія COVID‑19 і тромби: найновіші дані щодо лікування тромбоемболії

На початку пандемії COVID‑19 з’явилося багато повідомлень про велику поширеність тромбоемболії серед госпіталізованих пацієнтів з інфекцією SARS-CoV‑2. Пізніше виявилося, що тромбози не оминають й амбулаторних та нещодавно виписаних пацієнтів і можуть виникати навіть після вакцинації. На вебінарі «COVID‑19 і тромби: найновіші дані щодо лікування тромбоемболії» відомі іноземні спеціалісти представили найбільш актуальні дані щодо профілактики та лікування тромбоемболій у госпіталізованих та негоспіталізованих хворих, а також інформацію про зв’язок вакцинації проти COVID‑19 із тромбозами. ...

27.07.2021 Ревматологія Хірургія, ортопедія та анестезіологія Результати порівняння пролонгованих глюкокортикоїдів на основі бетаметазону в лікуванні синовіту колінного суглоба при гонартрозі

У статті представлено власний досвід порівняння пролонгованих глюкокортикоїдів на основі бетаметазону при лікуванні 20 пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба II ступеня (за Kellgren-Lawrence), що супроводжувався синовітом колінного суглоба. ...