Популярні ліки від діабету не пов’язані з ризиком раку щитоподібної залози
Препарати, відомі як аналоги GLP-1, стають усе більш популярними для лікування діабету та ожиріння, але існують побоювання, що вони можуть підвищити ризик раку щитоподібної залози. Масштабне скандинавське дослідження під керівництвом науковців із Каролінського інституту у Швеції не виявило доказів такого зв’язку.
Агоністи рецепторів GLP-1 знижують рівень глюкози крові та регулюють апетит. Глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1 ), або ентероглюкагон, – пептидний гормон із сімейства інкретину, що виробляється L-клітинами тонкого кишечника у відповідь на прийом їжі, пригнічує секрецію глюкагону та одночасно стимулює вироблення інсуліну. Агоністи GLP-1 широко використовуються в лікуванні цукрового діабету 2 типу та ожиріння, причому їх клінічне застосування постійно зростає. Більш ранні дослідження та дані про побічні ефекти показали, що ці препарати можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком новоутворень щитоподібної залози. Однак через обмеження даних і методології не вдалося зробити чіткі висновки, що призвело до невизначеності щодо цього можливого побічного ефекту.
Дослідники проаналізували дані національних реєстрів Данії, Норвегії та Швеції про майже 145 000 пацієнтів, які отримували аналоги GLP-1, головним чином ліраглутид або семаглутид, і 290 000 пацієнтів, які отримували інший препарат від діабету (інгібітори дипептидилпептидази-4, ферменту, що регулює метаболізм глюкози). Ризик раку щитоподібної залози порівнювався між групами протягом середнього періоду спостереження трохи менше чотирьох років. Лікування GLP-1 не було пов'язане з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози. Результати були ідентичними, порівнюючи з іншою, третьою групою ліків від діабету (гліфлозинами, або інгібіторами SGLT2 – класу засобів, які діють шляхом інгібування реабсорбції глюкози в нирках).
«Багато людей приймають ці ліки, тому важливо вивчити потенційні ризики, пов’язані з ними. Наше дослідження охоплює широку групу пацієнтів і підтверджує, що аналоги GLP-1 не пов’язані з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози», – вважає Бйорн Пастернак, головний науковий співробітник відділу медицини Каролінського інституту. Його колега, Пітер Уеда, доповнює: «Ми не можемо виключити, що ризик певних підтипів раку щитоподібної залози підвищується в менших групах пацієнтів, які ми не змогли вивчити тут, наприклад, у людей із високим вродженим ризиком медулярного раку щитоподібної залози, яким не рекомендується використовувати ці препарати».
Джерело: https://www.bmj.com/content/385/bmj-2023-078225
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія
01.05.2024
Гастроентерологія
Ендокринологія
Новий препарат усуває надмірну вагу, жирову хворобу печінки та діабет
Дослідники з Каролінського інституту у Швеції, імовірно, знайшли новий спосіб лікування ожиріння та пов’язаних із ним розладів шляхом впливу на мітохондрії клітин. Дослідження, опубліковане в Nature Metabolism, показує, що певний клас препаратів, які блокують функцію мітохондрій, може вплинути на ожиріння, неалкогольну жирову хворобу печінки та діабет у мишей. Мітохондрії мають сферичну, ниткоподібну або овальну форму та забезпечують енергетичну функцію, впливаючи на етапи енергетичного обміну та синтезуючи АТФ. ...
Учені з Медичної школи Джонса Гопкінса (Балтимор, США) стверджують, що експериментальний препарат із моноклональними антитілами під назвою mAb43 запобігає розвитку діабету 1 типу в мишей, а в деяких випадках навіть подовжує тривалість життя тварин. На думку дослідників, препарат є унікальним, оскільки він безпосередньо націлений на β-клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін, і призначений для захисту цих клітин від атак імунною системою організму. Препарат майже не має побічних ефектів, тому його можна застосовувати протягом тривалого часу. Моноклональні антитіла отримують шляхом клонування або створення ідентичних копій клітинної лінії тварин і людей....
Згідно з новим дослідженням вчених Корнелльського університету (штат Нью-Йорк, США), мікроби в кишечнику ссавців можуть суттєво змінювати метаболізм амінокислот і глюкози своїх господарів, діючи майже як додаткова печінка. Робота, опублікована в Cell Host & Microbe, доповнює список способів, за допомогою яких мікробіом впливає на фізіологію, що може сприяти розвитку нових стратегій лікування запальних захворювань кишечника та діабету. Останнім часом вчені виявили, що мільярди мікробів, які живуть на людському тілі та в ньому, суттєво впливають на нашу фізіологію. Співробітники університету прагнули оцінити, наскільки ефективно різні бактерії, які мешкають у нашому кишечнику, використовують амінокислоти, що отримує людина....