Лікування інфекцій сечовивідних шляхів препаратом Канефрон® у Німеччині: ретроспективний аналіз бази даних*

23.11.2021

Стаття у форматі PDF

Представлено реферативний огляд результатів  дослідження з оцінки лікування препаратом Канефрон® гострого циститу або інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ). Зокрема, розглянуто ризики спорадичних рецидивних ІСШ, частих рецидивних ІСШ, тривалості зумовленої ІСШ тимчасової непрацездатності, додаткового призначення антибіотиків та ускладнень з боку нирок (пієлонефрит) порівняно зі стандартною антибіотикотерапією. 

Ключові слова: гострий цистит, інфекції сечовивідних шляхів, антибіотикотерапія, Канефрон®.

У масштабах світової популяції ІСШ щороку уражають близько 150 млн людей [1]. Відповідно до чинних настанов Європейської асоціації урологів (EAU) [5], а також міждисциплінарних настанов Німецької асоціації наукових медичних товариств (AWMF S3) [6], антибіотики все ще вважаються варіантом терапії першої лінії при ІСШ, але у випадках гострого неускладненого циститу з легко або помірно вираженими симптомами слід розглянути можливість призначення засобів симптоматичної терапії, що не є антибіотиками.

Призначення лікарських засобів рослинного походження також вважається належним підходом до лікування ІСШ «без антибіотиків» [11, 12]. Одним із таких засобів, що затверджений для використання у 31 країні, є Канефрон®, який виявляє так звані багато­цільові властивості, у тому числі чинить спазмолітичну [14], сечогінну [15], антиоксидантну [16], антиадгезивну [17], протизапальну та знеболювальну [18] дію.

Метою даного дослідження було довести, базуючись на даних реальної клінічної практики, ефективність монотерапії препаратом Канефрон® у якості засобу симптоматичної терапії ІСШ за звичайних клінічних умов та підтвердити таким чином клінічні дані, отримані у раніше проведених інтервенційних дослідженнях. Отже, ми провели оцінку частоти призначень Канефрону (у вигляді препарату Канефрон® Н або Канефрон® УНО) у якості лікування після встановлення діагнозу гострого циститу або ІСШ, а також потреби в додатковому призначенні антибіотиків у порівнянні зі стандартною антибіотикотерапією. Ми також дослідили вплив монотерапії препаратом Канефрон® на спорадичні та часті рецидивні ІСШ, пієлонефрит та тривалість тимчасової непрацездатності, зумовленої ІСШ.

Матеріали та методи

Це ретроспективне когортне дослідження ґрунтувалося на інформації з бази даних «Аналізатор захворювань IMS®». До аналізу було включено амбулаторних пацієнтів у Німеч­чині, яким принаймні один раз було поставлено діагноз гострого циститу або ІСШ і призначено Канефрон® або стандартну анти­біотикотерапію у період із січня 2016 року по червень 2019 року лікарем загальної практики, гінекологом або урологом. Дата першого діагнозу, задокументованого протягом цього періоду, вважалася індексною датою. Пацієнтів було розподілено на дві когорти: препарату Канефрон® та антибіотикотерапії; обидві когорти згодом порівнювали одна з одною. 

Результати

Загалом були доступні для аналізу дані щодо 2320 пацієнтів, які отримували ­Канефрон®, та 158 592 пацієнтів, які отримували антибіотики. Пацієнти, які приймали Канефрон®, були значущо молодшими (51,3 (середня величина [СВ]: 19,9) проти 55,0 [СВ: 20,8] року) і мали дещо нижчий індекс коморбідності (1,6 проти 1,7), ніж пацієнти, яким було призначено антибіотики.

Більшість пацієнтів в обох когортах лікувалися у лікарів загальної практики  (90,0% проти 80,7%).

Спорадичні рецидивні інфекції сечовивідних шляхів

Протягом 30‑365 днів після індексної дати у 12,3% пацієнтів, яким призначався ­Канефрон®, та у 17,2% пацієнтів, яким призначалися антибіотики, було задокументовано принаймні один заново підтверджений діагноз ІСШ. Призначення Канефрону асоціювалося зі значущо нижчими шансами на принаймні один заново підтверджений діагноз ІСШ протягом 30‑365 днів після індексної дати (відношення шансів [ВШ] 0,66; 95% довірчий інтервал [ДІ] 0,58‑0,72; p<0,001) (рис. 1).

Рис. 1. Вплив призначення Канефрону на ризик рецидиву ІСШ

Частота рецидивних інфекцій сечовивідних шляхів

Наявність принаймні трьох діагнозів ІСШ, встановлених протягом 2‑365 днів із моменту встановлення первинного діагнозу, або наявність принаймні двох діагнозів ІСШ, встановлених протягом 2‑184 днів із моменту встановлення первинного діагнозу, було задокументовано у 3,1% пацієнтів, яким було призначено Канефрон®, та у 5,0% пацієнтів, яким було призначено антибіотики.

Призначення Канефрону асоціювалося зі значущо нижчими шансами появи частих рецидивних ІСШ (ВШ 0,601; 95% ДІ 0,49‑0,88; p<0,001) (рис.2).

Рис. 2. Вплив призначення Канефрону на ризик множинних рецидивів ІСШ

Тривалість тимчасової непрацездатності у зв’язку з інфекцією сечовивідних шляхів

Усього 16,9% пацієнтів, яким було призначено Канефрон®, та 18,2% пацієнтів, яким було призначено антибіотики, взяли щонайменше 3 дні лікарняного у зв’язку з ІСШ. Не спостерігалося значущого взаємозв’язку між призначенням Канефрону та вірогідністю того, що пацієнт візьме лікарняний (ВШ 0,99; 95% ДІ 0,86‑1,14; p=0,931).

Не було виявлено жодних відмінностей між когортами Канефрону та антибіотико­терапії: ВШ 1,01 (95% ДІ 0,85‑1,19; p=0,949) для терміну ≥7 днів; ВШ 1,04 (95% ДІ 0,86‑1,25; p=0,703) для терміну ≥10 днів, ВШ 1,06 (95% ДІ 0,86‑1,31; p=0,584) для терміну ≥14 днів.

Додаткове призначення антибіотиків після індексної дати

Протягом 31‑365 днів після індексної дати у 23,4% пацієнтів, яким було призначено Канефрон®, та у 32,8% пацієнтів, яким було призначено антибіотики, мало місце принаймні одне нове (повторне) призначення антибіотиків. Призначення Канефрону® асоціювалося зі значущо нижчими шансами призначення антибіотиків протягом 31‑365 днів після індексної дати (ВШ 0,57; 95% ДІ 0,52‑0,63; p<0,001).

Частота виникнення пієлонефриту

Протягом терміну до 3 років після індекс­ної дати пієлонефрит виникав відносно рідко. Наявність пієлонефриту на початку було задокументовано у 1,6% пацієнтів із групи Канефрону та у 1,5% пацієнтів із групи антибіотикотерапії; за даними аналізу на підставі багатопараметричної регресії Кокса, жодного значущого взаємозв’язку не спостерігалося (ВШ 1,00; 95% ДІ 0,67‑1,48; p=0,954).

Обговорення

Представлені результати не є чимось не­очікуваним, оскільки Канефрон® – ​це добре досліджений та затверджений до застосування лікарський засіб. Канефрон® не лише ефективний для лікування ІСШ, а й добре переноситься [31]. На відміну від антибіотиків цей лікарський засіб рослинного походження не чинить негативного впливу на мікробіоту кишечника порівняно з такими препаратами, як фосфоміцин або нітрофурантоїн [32].

У результаті дане дослідження виявило, що в реальних умовах Канефрон® вже застосовується у якості монотерапії для лікування ІСШ. Більше того, отримані результати вказують на те, що симптоматичне лікування препаратом Канефрон® у якості монотерапії є ефективним і безпечним. При застосуванні Канефрону частота виникнення спорадичних та частих рецидивів ІСШ була навіть значущо меншою порівняно з антибіотикотерапією. 

Препарат Канефрон® варто розглядати як альтернативний засіб лікування, зокрема зважаючи на необхідність ширшого впровадження стратегії раціонального використання протимікробних препаратів.

* M. Höller et al. Лікування інфекцій сечовивідних шляхів препаратом Канефрон® у Німеччині: ретроспективний аналіз бази даних. Antibiotics 2021, 10, 685.

Тематичний номер «Акушерство, Гінекологія, Репродуктологія» № 4 (45) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Акушерство/гінекологія

05.01.2022 Акушерство/гінекологія Сучасні аспекти лікування та профілактики гострих і рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів

Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (ІСВШ), до яких відносять цистит та пієлонефрит, є однією з двох найбільш поширених у світі інфекцій із загальною чисельністю близько150-200 млн випадків на рік. Рецидивуючий цистит значно впливає на якість життя пацієнтів і є фінансово обтяжливим для системи охорони здоров’я. Групою ризику даного захворювання є жіноче населення переважно репродуктивного віку, що є потенційним ризиком для неускладненої реалізації репродуктивної функції. Антибіотики залишаються основними засобами лікування ІСВШ, однак висока вартість, низка побічних ефектів та зростаюча антибіотикорезистентність сприяє пошуку альтернативних терапевтичних та профілактичних підходів. Проведений аналіз сучасних літературних даних стосовно застосування D-манози в лікуванні та профілактиці рецидивів ІСВШ. D-маноза ефективно інгібує адгезію бактерій уропатогенних штамів до клітин уротелію. Сучасні дослідження доводять ефективність D-манози в лікуванні ІСВШ, зіставність з антибактеріальними препаратами у профілактиці, високий профіль безпеки та комплаєнтність. Терапевтична тактика ІСШВ та профілактика рецидивів із включенням препаратів D-манози в ефективному згідно із сучасними доказовими даними дозуванні в комбінації з екстрактом журавлини є актуальним і прогресивним рішенням...

05.01.2022 Акушерство/гінекологія Інноваційний підхід до лікування порушень менструального циклу у жінок репродуктивного віку

Причини та механізми розвитку порушень менструального циклу (ПМЦ) надзвичайно різноманітні, тому їх профілактика та терапія мають бути комплексними й персоналізованими. Основним терапевтичним підходом до лікування ПМЦ є нормалізація гормонального гомеостазу. Незважаючи на високу ефективність синтетичних гормональних препарататів у лікуванні ПМЦ, через імовірні побічні ефекти, пов’язані з їх використанням, продовжується пошук інших терапевтичних засобів, серед яких важливе місце займають фітотерапевтичні препарати ...

05.01.2022 Акушерство/гінекологія Ефективний підхід у лікуванні хронічного тазового болю

На засіданні фахової школи «Жіноче здоров’я від А до Я в рамках професійного розвитку лікарів акушер-гінекологів», що відбулося 16 вересня, з доповіддю «Тазовий біль: міфи та реальність» виступив лікар акушер-гінеколог, хірург, репродуктолог (Клініка Матері, м. Київ), кандидат медичних наук Олег Олександрович Берестовий. Він детально розглянув патофізіологічні механізми хронічного тазового болю, асоційовані з ним захворювання сечостатевої системи у жінок та запропонував ефективний підхід до їх лікування...

05.01.2022 Акушерство/гінекологія Альтернативна негормональна терапія основних клімактеричних розладів

Гормональна терапія ефективно усуває більшість клімактеричних порушень, однак показана не всім пацієнткам. Крім того, деякі жінки відмовляються від прийому гормональних препаратів, остерігаючись їхніх шкідливих наслідків. З огляду на це лікарі мають бути обізнані щодо можливостей негормональної терапії, яку слід пропонувати у якості альтернативи. На онлайн-конференції «Клінічні рекомендації у практиці акушера-гінеколога», що відбулася 16 вересня, тему «Альтернативна негормональна терапія клімактеричних розладів. Міфи та реальність» висвітлив професор кафедри акушерства та гінекології № 1 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, доктор медичних наук Дмитро Геннадійович Коньков....