Україна пропонує власний винахід на ринку технологій діагностики артеріальної гіпертензії

Багато сучасних досягнень у терапії базуються на тих фундаментальних положеннях, які розробили й запропонували видатні науковці та клініцисти нашої країни. Такі постаті, як Стражеско, Образцов, Василенко, Шкляр та інші, сформували наш сьогоденний терапевтичний світогляд. Видатні вчені нашої країни залишили по собі величезний спадок у вигляді наукових праць та підготовлених ними учнів. Завдяки цьому в Україні на сьогодні сформовано декілька шкіл терапії, що відрізняються лише окремими науковими поглядами та підходами до діагностики, проте об’єднані єдиною ідеєю. Ідеєю того, що терапія – це мистецтво, а не ремесло. Лікарю в Україні притаманне унікальне клінічне мислення, він здатен відійти від стандартного підходу, поглянути на проблему в цілому, оцінити всі «за» і «проти» та обрати найбільш доцільну в конкретному випадку тактику.

Перечитуючи підручники з пропедевтики внутрішніх хвороб, дивуєшся, наскільки об’ємну інформацію можуть дати звичайні методики фізикального обстеження пацієнта. Ці методи були запропоновані у часи, коли лікарям доводилося працювати в надскладних умовах, а звичні для нас методи обстеження пацієнтів були їм недоступні. У таких умовах проведення чіткої діагнос­тики видавалося завданням неможливим, проте терапевти свого часу могли зробити неможливе. Саме тому іноземні клініцисти, оцінюючи роботу лікаря в Україні, із захватом коментують: «…Ви навчилися сокирою ограновувати діаманти».

Однак медицина не стоїть на місці та розвивається. Тож на сучасному етапі деякі з тих знань, що були запропоновані раніше, втратили свою актуальність. На етапі спеціалізованої та кваліфікованої медичної допомоги, особливо у великих містах, в арсеналі лікаря з’являються високотехнологічні інструментальні методи діагностики. Звісно, не варто однозначно й цілковито покладатися на техніку, проте її використання нарешті дало змогу виключити горезвісний «людський фактор», який, на жаль, ще іноді можемо спостерігати, наприклад, під час звичайного вимірювання артеріального тиску (АТ) механічним тонометром.

Сучасні прилади характеризуються надзвичайною точністю і чутливістю. Іноді саме високочутливі прилади дають змогу розставити останні крапки над «і» й встановити остаточний діагноз.

У нашій рутинній практиці ми звикли покладатися на дані, отримані за допомогою приладів, як правило, іноземного виробництва. Американські, японські або європейські – усі вони довели свою високу точність та практичну цінність. Такі прилади і коштують зазвичай недешево. Бурхливий науково-технічний розвиток у медицині торкнувся і сфери діагностики артеріальної гіпертензії (АГ). Тривалий час наявність підвищеного АТ вирішувалася просто – шляхом рутинного його вимірювання на плечі у кабінеті лікаря. Метод простий, доступний, не потребує спеціальної підготовки персоналу. Проте згодом з’явилися запитання: чому в різних пацієнтів за одного й того самого рівня АТ на прийомі подальший розвиток АГ та її ускладнень відрізняється? Чи, може, звичайне вимірювання АТ надає нам неповну інформацію?

Сьогодні ми знаємо про такі стани, як «гіпертензія білого халата», «маскована гіпертензія», про порушення циркадного ритму АТ, а також про наявність пацієнтів із недостатнім зниженням або підвищенням нічного АТ (non-dippers або night-peakers).

Перелічені клінічні ситуації та багато інших можливо оцінити лише за допомогою добового моніторування АТ (ДМАТ).
Ідея моніторувати рівень АТ упродовж доби виникла порівняно нещодавно, але надзвичайна інформативність методу здобула прихильність лікарів усього світу. Обстеження пацієнта з АГ уже важко уявити без ДМАТ. Більше того, необхідність його проведення закріплено національним протоколом і стандартами надання медичної допомоги. Тепер уже мало хто пригадає, що на початку імплементації у практику ця методика викликала більше запитань, аніж схвальних відгуків від лікарів. Науковці завжди ставляться з неприхованим азартом до всіх новітніх технічних розробок, що з’являються на ринку. Нові методи дають нові дані, які в науковій роботі мають величезне значення й іноді дають змогу поглянути на питання патогенезу або фармакотерапії під новим кутом. Тож нові ідеї завжди знаходять великий резонанс у наукових роботах.

Ставлення практичних лікарів до новацій, як правило, більш стримане. У рутинну клінічну практику потрапляє лише добре перевірений метод, що не потребує значних фінансових витрат і часу. Стосовно втілення ДМАТ було чимало питань і проблем, утім, як виявилося, усі ці проблеми на практиці можна легко подолати. Тож методика ДМАТ нарешті перейшла із суто наукової площини у більш практичну і тепер має важливе значення під час встановлення діагнозу АГ.

Проте, на жаль, лише у межах наукової діяльності залишається інший, не менш корисний метод діагностики – оцінка жорсткості судин. Цю методику досить добре вивчено й висвітлено не лише в закордонній, а й у вітчизняній медичної літературі. Однак, як свідчить досвід, в Україні серед клініцистів наразі мало тих, хто розуміє роль таких показників, як центральний АТ, індекс аугментації та швидкість пульсової хвилі. У нашій країні ці прилади були доступні лише в декількох центрах та використовувалися суто з науковою метою. Вітчизняні науковці опублікували багато робіт і прочитали чимало лекцій на тему жорсткості артерій, проте, на жаль, ця проблема залишається поза полем зору практичних лікарів. І це не дивно, адже практичному лікарю цікава насамперед та інформація, яку він зможе застосувати й реалізувати вже сьогодні в повсякденній діяльності. Теоретичні знання, які не закріплені на практиці, швидко загублюються.

Відтак тоді, коли методики контурного й швидкісного аналізу пульсової хвилі вже широко застосовувалися у рутинній практиці за кордоном, Україна впродовж тривалого часу залишалася обабіч цього науково-технічного діагностичного прогресу. Тепер у нас з’явилася можливість докорінно змінити цю ситуацію.

Утім, спочатку відповімо на логічне запитання: навіщо досліджувати жорсткість артерій, якщо у своїй практиці лікар не відчуває потреби оцінювати ці показники?

Розглянемо питання, для чого, власне, розробляли цей метод. Дослідження жорсткості артерій розпочалися ще в 50-60-х рр. минулого століття. Виявилося, є ще один орган-мішень, ступінь ураження якого, як не дивно, не визначають на практиці, проте він уражається одним із перших і через це запускає «ланцюгову реакцію» пошкодження інших органів-мішеней. Йдеться про судини, а саме – про порушення пружно-еластичних властивостей артерій, особливо середнього та дрібного калібру. В умовах клініки можна провести оцінку ураження судини як органа-мішені за допомогою стандартизованого методу – визначення товщини комплексу інтима-медіа (КІМ). Однак, незважаючи на те що потовщення КІМ корелює з підвищеною жорсткістю судин, на практиці це не є свідченням прямого порушення пружно-еластичних властивостей артерій. Жорсткість судин починає підвищуватися разом із першими підвищеннями рівня АТ. Цей процес розпочинається рано, ще до збільшення товщини КІМ, яке є більш грубим проявом порушень і спостерігається, як правило, в осіб із тривалим перебігом АГ. У цих пацієнтів до того ж нерідко наявні гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ) та ураження інших органів-мішеней.

Оцінка пружно-еластичних властивостей артерій дає змогу виявити зміни судин при АГ у більш ранні строки. Уявімо, що у нас з’явилася можливість діагностувати онкологічні захворювання на стадії рак in situ. Скільки людських життів вдалося б урятувати! АГ «конкурує» з онкологічними захворюваннями за кількістю смертей, які реєструють щороку. Саме тому оцінка найбільш ранніх змін органів-мішеней при АГ залишається завданням номер один сучасної кардіологічної науки.

На практиці оцінити жорсткість артерій нескладно – за швидкістю поширення пульсової хвилі (ШППХ). Уявімо дві труби, через які ми пропускатимемо воду, аби заповнити басейн. Одна труба металева, друга – елас­тична, виготовлена з гуми. При цьому напір, з яким подається вода у труби, однаковий в обох випадках. Найшвидший у нашому випадку метод – це заповнювати басейн через металеву трубу, адже в такому разі зайва енергія не витрачається на деформації стінки труби і вектор швидкості проходження рідини буде спрямований суто лінійно, а отже, і швидкість проходження рідини виявиться вищою. Під час проходження рідини гумовою трубою завдяки гідростатичному тиску труба буде деформуватися і розтягуватися, а частина енергії, вектор якої спрямований у бік стінки, витрачатиметься на її деформацію, і що вищою є еластичність цієї труби, то більше енергії ми втратимо й, відповідно, меншими виявляться результуючий вектор енергії і швидкість. Тобто між жорсткістю стінки труби і швидкістю проходження рідини трубою існує залежність.

Як це працює на рівні судин? Маючи точку А, де ми можемо визначити пульсацію на одній артерії, і точку Б, де визначається пульсація іншої артерії, а також вимірявши відстань між ними, ми можемо встановити, з якою швидкістю проходить пульсова хвиля від сегмента А до сегмента Б. У ході проведення подібних досліджень у популяції здорових осіб встановлено референтні межі значень для цього показника. У разі перевищення ШППХ з упевненістю можна говорити про те, що у цього пацієнта стінки артерії більш жорсткі, ніж у нормі.

Аналіз ШППХ – простий і надзвичайно інформативний метод, який на сьогодні увійшов у світові рекомендації з діагностики і лікування АГ.

Ще одним корисним методом є контурний аналіз пульсової хвилі. У низці експериментів на тваринах було показано, що графік зміни тиску, отриманий шляхом інвазивного вимірювання, з часом майже ідентичний графіку пульсового сигналу, зареєстрованого внаслідок коливання стінки артерії. Тобто для оцінки тиску в судині достатньо зареєструвати хвилю коливання її стінки.

Шляхом проведення інших експериментів було доведено, що для судинного русла характерним є явище «ампліфікації» пульсової хвилі. Пульсова хвиля, рухаючись далі артеріями, відповідно до законів фізики мала б «згасати», прямуючи далі до периферії. Але цього не відбувається, оскільки щодалі від серця артерії з елас­тичних перетворюються на м’язові, і скорочення їхніх стінок «підхоплюють» пульсову хвилю, забезпечуючи кровообіг до найбільш дистальних відділів тіла людини.

Тобто проходження пульсової хвилі з абсолютно пасивного явища перетворюється на активний процес в артеріях м’язового типу. Сучасні прилади, за допомогою яких вимірюють ШППХ, визначають швидкість в артеріях еластичного і м’язового типів окремо, адже перший показник дає змогу оцінити еластичність великих судин, другий – тонус судин дрібнішого калібру. Варто зазначити, що переважно лише рівні систолічного і пульсового АТ змінюються на різних сегментах артеріального дерева, при цьому рівні діастолічного й середнього АТ – величини майже незмінні.

Отже, маючи рівень АТ на плечі, зареєструвавши контур пульсового сигналу там, де пальпується пульсація артерій, ураховуючи явище ампліфікації і знаючи «крок» ампліфікації, визначений експериментально, можна вивести таке математичне рівняння, котре дасть змогу оцінити рівень АТ не в тій периферичній артерії, для якої ми зареєстрували контур сигналу, а значення тиску в аорті. Таке рівняння вдалося вивести, і воно має назву трансферної функції, застосування якої зробило можливим оцінку певних параметрів гемодинаміки в аорті неінвазивно.

ЛШ здорової людини під час скорочення виштовхує приблизно однакову кількість крові, навіть за умови коливання рівня АТ, а отже, хвилі викиду завжди залишатимуться майже однаковими. Якщо відбита хвиля повертається в систолу ЛШ, то це призведе до підвищення тиску, проти якого ЛШ виганяє кров із камери. Розуміння цього механізму так само, як і визначення значень систолічного та діастолічного АТ в аорті шляхом реєстрації пульсового сигналу, допомагає провести аналіз взаємодії викиду ЛШ і зростання рівня АТ.

Рівень аортального тиску напряму залежить від жорсткості артерій. Адже АТ в аорті є результатом накладання двох хвиль тиску – прямої і відбитої. У нормі під час систоли ЛШ утворюється пряма хвиля тиску, що прямує до периферії. Далі пульсова хвиля, зустрівшись зі спротивом периферичного артеріального русла, відбивається і прямує назад в аорту. Всі точки по ходу артеріального дерева, де відбувається відбиття пульсової хвилі, позначаються збірним терміном «точка відбиття». Локалізація «точки відбиття» пульсової хвилі залежить від пружно-еластичних властивостей артерій. У нормі відбита хвиля повертається в аорту із запізненням. У разі збільшення жорсткості артерій «точка відбиття» присувається ближче до аорти, а отже, і відбита хвиля повернеться раніше, збільшуючи при цьому рівень АТ в аорті. Збільшення («аугментацію») центрального систолічного АТ відбитою хвилею тиску називають тиском аугментації. Частка цього тиску в загальному рівні центрального систолічного АТ виражається у відсотках і має назву індексу аугментації. Проте зрос­тання центрального АТ унаслідок повернення пульсової хвилі залежить не лише від стану артерій та розміщення «точки відбиття», а й від частоти серцевих скорочень (ЧСС): у разі зниження частоти пульсу, навіть за нормального стану артерій, відбита хвиля тиску встигає повернутися у систолу ЛШ. З цієї причини було запропоновано термін «індекс аугментації», стандартизований до ЧСС 75 уд/хв, який є більш точним показником, що дає змогу усунути вплив ЧСС на визначення ступеня аугментації. У принципі, індекс аугментації залежить від тонусу артерій м’язового типу, тому на практиці його використовують з метою оцінки стану артерій більш дрібного калібру, що відкидає необхідність реєстрації ШППХ артеріями м’язового типу. До речі, для останньої не вдалося довести достовірного взаємозв’язку з прогнозом, на відміну від ШППХ артеріями еластичного типу.

Тим часом трансферна функція допомагає оцінити низку інших цікавих параметрів гемодинаміки, які іноді вносять до стандартного протоколу окремих приладів. Для більшості з них не доведено значного впливу на прогноз у клінічних дослідженнях, проте на практиці окремі параметри можуть допомогти лікареві як в оцінці стану пацієнта, так і у виборі найбільш ефективного методу лікування.

Не дивно, що формула трансферної функції розроб­ляється для кожного приладу окремо і залишається його комерційною таємницею. Для користувача ця формула – «чорний ящик». Ми не знаємо, за яким принципом апарат вимірює ці показники гемодинаміки, і можемо орієнтуватися лише на дані досліджень валідизації приладу та покладатися на власний досвід.
Відтак процес розробки приладу, який забезпечує контурний і швидкісний аналіз пульсової хвилі, зводиться до пошуку «ідеальної формули», котра дасть змогу максимально зближувати результати неінвазивного та інвазивного досліджень. Те, що таку формулу вдалося вивести і створити на її основі відповідне прог­рамне забезпечення, – надзвичайна подія в сучасній вітчизняній медичній техніці.

Українські прилади ДМАТ виробництва ТОВ «ІКС-Техно» (м. Київ) здобули прихильність лікарів усієї країни. Адже розробники вимірювачів прагнули не лише забезпечити високу якість досліджень, а й зробити прилад максимально зручним для використання як лікарем, так і пацієнтом. Крім того, демократична вартість приладу вітчизняного виробництва дає змогу використовувати його не тільки у приватних, а й у державних закладах надання медичної допомоги. Тож і не дивно, що саме на базі цього широковідомого вимірювача й було розроблено алгоритм оцінки параметрів жорсткості артерій.

Прилад ВАТ 41-2 виробництва ТОВ «ІКС-Техно»  – професійний добовий монітор АТ і ЧСС із зовнішнім інтерфейсом обміну даними з персональним комп’ютером (ПК) і програмним забезпеченням. Вимірювач являє собою автоматичний прилад, що діє за осцилометричним методом, для разових вимірювань і ДМАТ. За допомогою попередньо заданої програми вимірювач упродовж 24-72 год вимірює систолічний та діастолічний АТ і ЧСС. Результати вимірювань зберігаються в пам’яті вимірювача необмежений час. Аналіз цих даних на ПК забезпечує визначення середньодобових, максимальних та мінімальних значень центрального та периферичного АТ, ЧСС, а також їх коливання протягом доби. Вимірювач призначений для проведення разових вимірювань та ДМАТ і ЧСС у клінічних умовах медичних установ, а також для використання в домашніх та робочих умовах пацієнта. Спеціально для проведення контурного й швидкісного аналізу пульсової хвилі було розроблено програмне забезпечення «Algorithm Debugger», за допомогою якого розраховують основні показники центрального аортального тиску та жорсткості судин, котрі слід розглянути докладніше.

Рис. 1. ВАТ 41-2 – професійний добовий монітор АТ і ЧСС із зовнішнім інтерфейсом обміну даними з ПК і програмним забезпеченням

Вимірювання центрального аортального тиску і параметрів жорсткості в аорті за допомогою ВАТ 41-2
Вимірювач дає змогу неінвазивно визначити рівні АТ в аорті. У приладі ВАТ 41-2 параметри центрального АТ визначають шляхом аналізу периферичної пульсової хвилі без застосування перетворювальної функції з використанням валідованого математичного методу за допомогою аналізу другого систолічного піку (SBP2) пульсової хвилі на плечовій артерії.

Для оцінки абсолютних показників центрального систолічного й пульсового аортального тиску використовують калібрування значень відповідно до рівня АТ у плечовій артерії за допомогою вимірювання осцилометричним методом. В основу калібрування покладено принцип, відповідно до якого приймається припущення, що різниці між рівнями середнього й діастолічного АТ в аорті та плечовій артерії майже немає.

Аналіз центральної пульсової хвилі передбачає, крім визначення значень центрального систолічного й пульсового аортального тиску, оцінку індексу аугментації в аорті. Індекс аугментації – показник відносний, для його визначення використовувати методику калібрування не обов’язково.

В основу розрахунку індексу аугментації в аорті покладено формулу лінійної регресії між значеннями індексів аугментації в аорті та плечовій артерії, які добре корелюють між собою (коефіцієнт регресії r=0,92). Формула розрахована й уточнена за результатами клінічного дослідження, котре проводили в ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України», в ході якого параметри жорсткості артерій та центрального тиску в кожного пацієнта вимірювали відразу трьома приладами – ВАТ 41-2, «Sphygmo Cor» і «Complior».

Рис. 2. Принцип роботи добового монітора ВАТ 41-2

Дослідження
У дослідження залучили чоловіків і жінок віком від 35 до 75 років зі встановленою есенціальною АГ, які раніше не лікувалися або у яких на тлі лікування не вдалося досягти цільового рівня АТ (<140/90 мм рт. ст.). Критеріями виключення були наявність постійної форми фібриляції передсердь, часте порушення серцевого ритму у вигляді передсердних або шлуночкових екстрасистол (6 і більше за 1 хв), індекс маси тіла ≥35 кг/м², гостра серцева недостатність, вагітність або лактація, хронічне обструктивне захворювання легень у стадії загострення, вторинна АГ, епізоди виразної артеріальної гіпотензії в анамнезі, некомпенсовані захворювання печінки, виразна ниркова недостатність, серцева недостатність ІІІ-IV функціонального класу, клапанні вади серця, стан після хірургічного втручання (менш як 1 міс), значні психічні розлади.

Дослідження проводили за такими етапами: скринінг (перевірка відповідності критеріям включення у дослідження); період спостереження, що передбачав два візити. На початку дослідження (перший візит) лікар проводив скринінг і приймав рішення про включення пацієнта у дослідження, оцінюючи відповідність критеріям включення або невключення. За умови відповідності всім критеріям включення та за відсутності критеріїв виключення пацієнта запрошували на перший візит, на якому за допомогою трьох приладів («Sphigmo Cor», «Complior» та ВАТ 41-2 у режимі вимірювання параметрів жорсткості судин) послідовно у положенні лежачи визначали такі показники: офісний систолічний і діастолічний АТ, ЧСС, центральний систолічний АТ, індекс аугментації, ШППХ артеріями м’язового та еластичного типу, час вигнання, субендокардіальний індекс Бакберга. Окремо за допомогою апарата «Omron M‑10» вимірювали рівень офісного АТ і ЧСС на плечі, на основі яких відбувається калібрування сигналу на апаратах «Sphigmo Cor» і «Complior». Прилад ВАТ 41-2 калібрує пульсовий сигнал на основі власних вимірювань офісного АТ і ЧСС. Під час другого візиту (наступного дня) пацієнта обстежували за тією самою схемою.

Програмне забезпечення «Algorithm Debugger» для визначення параметрів жорсткості судин за допомогою приладу ВАТ 41-2 попередньо інсталювали на ПК. Вимірювання вищенаведених параметрів виконували відповідно до власної експлуатаційної документації на прилад. Спершу проводили вимірювання за допомогою аналогів («Sphigmo Cor» та «Complior»),  після того відразу застосовували прилад ВАТ 41-2. Проміжок між послідовними дослідженнями не мав перевищувати 10 хв.

Оцінку ефективності проводили за такими парамет­рами: відповідність показників центрального аортального тиску та ШППХ за даними ВАТ 41-2 у режимі аналізу параметрів жорсткості судин порівняно з результатами на апаратах «Sphigmo Cor» та «Complior».

Результати дослідження свідчать про те, що методики контурного й швидкісного аналізу пульсової хвилі дають унікальну клінічну інформацію, яку неможливо оцінити за допомогою інших методів діагностики в пацієнтів з АГ. Показники, які вимірюють за допомогою приладу ВАТ 41-2, значно корелюють із даними, що їх отримують із використанням приладу «Sphygmo Cor», який європейські експерти з АГ визнали золотим стандартом неінвазивного вимірювання центрального АТ. Виконувати вимірювання приладом ВАТ 41-2 швидше і зручніше порівняно з приладами «Complior» і «Sphygmo Cor», він не потребує спеціальної підготовки оператора, відтак його можуть використовувати лікарі як у поліклініці, так і у стаціонарі.

Рис. 3. Комплектність ВАТ 41-2 (електронний блок, середня доросла манжета, велика доросла манжета, подовжувач,
елементи живлення, ААА-модуль Bluetooth, програмне забезпечення «АРІАДА» CD-ROM, керівництво з експлуатації,
футляр)

Крім того, прилад ВАТ 41-2 дає змогу оцінити такі параметри:
1. Нормалізований індекс аугментації за ЧСС 75 уд/хв – показник, що дає змогу оцінити приріст АТ в аорті незалежно від частоти пульсу пацієнта.
2. Тривалість періоду вигнання ЛШ, що визначається як проміжок часу від початку пульсації до інцизури на графіку пульсової хвилі. Цей показник характеризує здебільшого гемодинамічну ефективність систоли і на практиці дає змогу титрувати препарати, що впливають на рівень АТ і ЧСС, найбільш оптимально.
3. Індекс ефективності субендокардіального кровотоку (Subendocardial viability ratio – SEVR), що визначається як відношення площі під кривою пульсової хвилі тиску в аорті, котрі відповідають періоду діастоли (протягом якого клапан аорти закритий) і періоду систоли (протягом якого клапан аорти відкритий):
SEVR = (DPTI / SPTI) × 100%,
де DPTI – діастолічна площа, SPTI – систолічна площа.

Цей показник допомагає проаналізувати гемодинамічну ефективність діастоли щодо забезпечення коронарного кровотоку. На практиці це дає змогу в певних клінічних ситуаціях пов’язати зміни жорст­кості артерій і показників гемодинаміки в аорті з недостатнім кровообігом у міокарді, що не завжди залежить лише від атеросклеротичного ураження коронарних артерій.
4. Систолічний індекс площі Ssys (систолічний індекс серцевого циклу) – відношення площі під кривою пульсової хвилі тиску в плечовій артерії, що відповідає періоду систоли (період, протягом якого клапан аорти відкритий), до площі повного серцевого циклу:

S_sys = SPTI / (SPTI + DPTI) × 100%.

5. Діастолічний індекс площі Sdia (діастолічний індекс серцевого циклу) – відношення площі під кривою пульсової хвилі тиску в плечовій артерії, що відповідає періоду діастоли (період, коли клапан аорти закритий), до площі повного серцевого циклу:

S_dia = DPTI / (SPTI + DPTI) × 100%.

Крім того, прилад дає змогу додатково проаналізувати низку цікавих параметрів і отримати протокол висновку експертного класу.

Під час проведення цього дослідження ми мали нагоду на власні очі пересвідчитися у якості вітчизняної техніки і в тому, наскільки відповідально і прискіпливо ставляться інженери до результатів своєї роботи. У ході дослідження алгоритм програми декілька разів змінювали, налаштовуючи методику оцінки контура результуючого пульсового сигналу. Впродовж валідизації ми зі свого боку намагалися «протестувати» прилад у максимально реальних клінічних умовах, включаючи у дослідження абсолютно різних за вихідними ­характеристиками пацієнтів: осіб ­молодого чи похилого віку, курців, пацієнтів із надзвичайно високим рівнем АТ або, навпаки, задовільним контролем АТ, пацієнтів із ожирінням та осіб із великим об’ємом плеча чи конусоподібним плечем. Апарат витримав вимірювання у різних умовах. Інженери дістали велику кількість корисної інформації, що дало змогу перелаштувати алгоритм для найбільш адекватної діагностики у широкого кола пацієнтів. Більше того, після завершення дослідження, спираючись на попередні результати, розробники розпочали роботу над підвищенням чутливості датчиків. Згодом їм вдалося вдвічі (!) збільшити чутливість датчика остаточної моделі приладу.

З точки зору оператора, з упевненістю можна сказати, що працювати з приладом ВАТ 41-2 було найзручніше порівняно з усіма трьома пристроями, які були доступні. Невеликі розміри приладу, його мобільність (що неможливо для інших двох приладів) та зручність у використанні вигідно вирізняють його з-поміж інших представлених приладів. Для вимірювання центрального АТ за допомогою приладу ВАТ 41-2 не потрібно виділяти окреме робоче місце або створювати спеціальні умови: вимірювач можна використовувати як у кабінеті лікаря на консультативному прийомі, так і у кабінеті функціональної діагностики, тобто у будь-якому приміщенні, де є можливість працювати з ПК.

За відгуками пацієнтів, вимірювання центрального АТ і параметрів жорсткості артерій не спричинило жодного дискомфорту, адже ця діагностична процедура не відрізняється від звичайного вимірювання офісного АТ стандартним електронним тонометром. Більше того, таке дослідження можна проводити у положенні сидячи, тоді як діагностику за допомогою інших двох апаратів необхідно обов’язково виконувати в положенні лежачи. Крім того, визначення пульсації не на одній плечовій артерії, а на трьох артеріях одночасно або по черзі створює додатковий дискомфорт для пацієнтів і потребує більше часу на проведення процедури.

Із вищезазначеного можна зробити висновок, що тепер такі поняття, як рівень АТ в аорті або жорсткість артерій, більше не є чимось «захмарним» для повсякденної клінічної практики: подібні технології стають доступними й перетворюються на реалії буденного життя. В Україні стають доступними для широкого кола пацієнтів і медичних фахівців унікальні діагностичні методи, технології, завдяки яким європейські лікарі щодня покращують якість надання медичної допомоги пацієнтам із АГ, рятуючи людські життя. Особливо надихає те, що з цією науково-технічною розробкою Україна може гідно змагатися у сучасних «перегонах технологій» із діагностики АГ. І, що важливо, цей прилад не є реплікою певного попереднього закордонного апарату.

Вимірювач став результатом кропіткої праці вітчизняних інженерів і має низку унікальних, притаманних лише йому переваг з точки зору як технічних характеристик, так і зручності у використанні. Саме через це розробка вже викликала жвавий інтерес із боку клініцистів, які є першими замовниками вимірювачів цієї моделі пристроїв у нашій країні. Це означає, що вже найближчим часом кожен лікар в Україні зможе у своїй практиці оцінювати результати контурного та швидкісного аналізу пульсової хвилі у пацієнтів з АГ.

Ми плекаємо щиру надію, що такі нововведення й позитивні зміни сприятимуть покращенню ситуації з діагностики й лікування АГ і лікарі зможуть надавати високоякісну та високотехнічну медичну допомогу більшій кількості пацієнтів.