Топирамат в лечении эпилепсии: возможности в контроле заболевания

27.03.2015

За последние 10-15 лет на фармакологическом рынке появилось много новых лекарственных средств, применяемых в эпилептологии, и в настоящее время выбор этих препаратов является достаточно широким. При этом не теряют своей популярности привычные как врачам, так и пациентам представители первых поколений противоэпилептических препаратов (бензодиазепины, карбамазепины, производные вальпроевой кислоты и др.). Однако они не всегда способны удовлетворить современные требования к эффективности и безопасности этой группы лекарственных средств. В данной статье речь пойдет о топирамате – представителе последнего поколения противоэпилептических препаратов (ПЭП), зарекомендовавшем себя как один из наиболее эффективных и безопасных среди них.

Механизмы действия и фармакологические свойства

Топирамат относится к классу сульфамат-замещенных производных моносахарида фруктозы. Он обладает несколькими свойствами, определяющими его противоэпилептический эффект, и способствует достоверному уменьшению частоты возникновения потенциалов действия, характерных для нейронов в состоянии стойкой деполяризации. Это связано прежде всего с модуляторным влиянием препарата на вольтаж-зависимые Na+ и К+-каналы. При изучении влияния топирамата на систему карбоангидразных (КА) энзимов показано селективное ингибирование КА II и КА IV, что также может способствовать увеличению его противосудорожной активности. Кроме того, топирамат усиливает влияние гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК) на ГАМК-эргические рецепторы и модулирует активность самих ГАМК-рецепторов. Также он препятствует активации каинатом чувствительности рецепторов каинат/альфа-амино-3-гидрокси-5-метилизоксазол-4-пропионовой кислоты к глутамату. При этом топирамат не влияет на активность N-метил-D-аспартата (NMDA) и NMDA-рецепторов. Вышеуказанные свойства неоднократно подтверждались при проведении различных испытаний на культурах нейронов, включая биохимические и электрофизиологические исследования. Полифармакологические противоэпилептические эффекты обусловливают высокую эффективность топирамата в лечении резистентных форм эпилепсии. Более того, считается, что блокада натриевых вольтажных каналов в большей мере предопределяет собственно антиконвульсивный эффект препаратов, тогда как влияние на ГАМК-эргические и глутаматергические рецепторы лежит в основе психотропного действия препаратов (T. Ketter et al., 1999).

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

03.05.2024 Терапія та сімейна медицина Вітчизняні поліпіл-препарати: ефективне, зручне та доступне лікування для українських пацієнтів

Поліпіл (polypill) – ​фіксована комбінація декількох препаратів в одній капсулі, що має вирішити одразу декілька терапевтичних завдань і водночас спростити режим прийому ліків. Найчастіше поліпіли використовують для лікування та профілактики серцево-судинних захворювань, при цьому вони спрямовані на такі ключові модифіковані фактори ризику, як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія та посилена агрегація тромбоцитів. Нині терапевтичні стратегії на основі фіксованих комбінацій препаратів є надзвичайно актуальними, оскільки, незважаючи на наявність ефективних лікарських препаратів, контроль кардіоваскулярного ризику залишається недостатнім насамперед через низьку прихильність та обмежений доступ до лікування. ...

02.05.2024 Ендокринологія Призначення та ефективність вітаміну D при ендокринних захворюваннях: автоімунна патологія щитоподібної залози (хвороба Грейвса і Хашимото), цукровий діабет та ожиріння

Нещодавні дослідження показали, що прогноз за різних поширених захворювань, ендокринних, автоімунних розладів і навіть прогресування раку пов’язані з концентрацією вітаміну D у плазмі. Завдяки експресії гена 1α-гідроксилази (CYP27B1) клітини імунної системи (В-, Т- та антигенпрезентувальні клітини) здатні продукувати активний метаболіт кальциферол – речовину з імуномодулювальними властивостями. Рецептори до вітаміну D (vitamin D receptor, VDR) експресують на поверхні імунних клітин. Доведено зв’язок між поліморфізмом генів VDR або CYP27B1 і патогенезом автоімунних ендокринних захворювань. Метою огляду є вивчення впливу вітаміну D, наслідків його дефіциту та корисної ролі добавок із ним при деяких ендокринних розладах, які часто спостерігають у клінічній практиці. ...

02.05.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Сучасний стан проблеми COVID‑19 у світі і в Україні

Збудник COVID‑19, SARS-CoV‑2, з яким людство вперше стикнулося у 2019 р., поширився по всьому світу, заразивши мільйони людей. Сьогодні, через тягар війни та економічної нестабільності, тема COVID‑19 не сприймається так гостро, як ще кілька років тому, хоча насправді вона не втратила своєї актуальності. Саме сучасному стану проблеми COVID‑19 у світі та в Україні була присвячена доповідь директора ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», академіка Національної академії медичних наук України, члена-кореспондента НАН України, віце-президента НАМН України, президента Асоціації ендокринологів України, професора Миколи Дмитровича Тронька під час першого у 2024 р. засідання науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога», яке відбулося 20-24 лютого. ...

02.05.2024 Ендокринологія Метформін: оновлення щодо механізмів дії та розширення потенціалу застосування

Протягом останніх 60 років метформін є найпоширенішим цукрознижувальним засобом і рекомендований як препарат першої лінії для осіб з уперше виявленим цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Сьогодні понад 200 млн осіб із ЦД 2 типу в усьому світі щодня застосовують метформін як монотерапію або в комбінації. Препарат усе частіше використовують для лікування гестаційного ЦД та в пацієнтів із синдромом полікістозних яєчників. ...