Механізм психічних порушень при системному червоному вовчаку
Учені з Медичної школи Гарварда (США) та Університету Отто фон Ґеріке (м. Магдебург, Німеччина) виявили, що запалення, яке виникає при аутоімунних захворюваннях, зокрема при системному червоному вовчаку (рідше хвороба Лібмана-Сакса), призводить до знищення зв’язків між нейронами в головному мозку. В результаті чого у хворих можуть з’являтись психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій.
Зокрема, сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон I типу, а блокування його рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми в мишей. Результати проведеного дослідження наведено в статті A.R. Bialas et al. «Microglia-dependent synapse loss in type I interferon-mediated lupus», опублікованій у журналі Nature (2017; 546: 539–543).
Науковці висунули нову гіпотезу, що при системному червоному вовчаку периферичний інтерферон I типу проникає через гематоенцефалічний бар’єр до головного мозку, де активує мікроглію, зумовлюючи її надмірну активність. Для перевірки цього припущення взяли кілька ліній модельних мишей із зазначеним захворюванням, що викликане різними мутаціями. Спільним критерієм включення був підвищений рівень інтерферону I типу і виражені неврологічні симптоми (погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія).
У мишей із системним червоним вовчаком і підвищеним рівнем інтерферону в мозку спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікроглії.
Щоб з’ясувати, що саме «поїдає» мікроглія, вчені виділили вказані клітини з мозку і пофарбували специфічними барвниками до різних компонентів нервових клітин. Як виявилося, інтерферон-активовані клітини мікроглії воліють «поїдати» синапси, тобто контакти між нейронами. «Заклопотані» синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були помітні під мікроскопом. Отже, в мозку хворих на системний червоний вовчак порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом якої стають саме різноманітні неврологічні порушення.
Після введення мишам препарату, що являє собою антитіло до рецептора інтерферону I типу, який блокує його, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалась активність мікроглії. Крім того, після лікування поведінка мишей не відрізнялася від здорової популяції. Автори зробили висновок, що системний червоний вовчак може добре піддаватися лікуванню, що було продемонстровано на мишачій моделі захворювання.
За матеріалами www.nature.com
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
25-27 вересня в Києві відбувся XX Національний конгрес кардіологів України – щорічний масштабний форум, який традиційно викликає активну зацікавленість як науковців, так і лікарів-практиків. Цього року наукова програма конгресу охоплювала широке коло міждисциплінарних клінічних проблем, і однією з найважливіших стали кардіоцеребральні порушення. Зокрема, багато доповідей було присвячено практичним аспектам ведення пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь (НФП), яка наразі є загальновизнаним фактором ризику розвитку мозкового інсульту....
Запаморочення (вертіго) – ілюзія руху власного тіла та/або руху оточуючих об’єктів – належить до числа симптомів, на які найчастіше скаржаться пацієнти в щоденній клінічній практиці [1, 2]. За даними проведеного в Німеччині репрезентативного опитування, поширеність запаморочення протягом життя в загальній популяції дорослих становить 7,4%. При цьому вертіго достовірно частіше зустрічається в жінок та осіб похилого й старечого віку [3-5]....
В последние несколько лет появилось большое количество психотерапевтических препаратов, тем не менее проблема лечения обусловленных когнитивной дисфункцией психоневрологических симптомов, таких как повышенная возбудимость, психическое перенапряжение и др., остается нерешенной. Многие лекарственные средства данной группы имеют ряд существенных недостатков, в том числе неудовлетворительный профиль переносимости, развитие побочных эффектов, снижение когнитивной функции....
Цукровий діабет (ЦД) є одним із соціально значимих захворювань і все ще залишається актуальним як для медичної науки, так і для охорони здоров’я практично всіх країн світу. Незважаючи на певні успіхи клінічної й експериментальної діабетології, поширеність і захворюваність на ЦД продовжують зростати. За уточненими даними (IDF Diabetes atlas, 2017), станом на 2017 рік у світі нараховувалося 425 млн хворих на ЦД, до 2045 року їх кількість, за прогнозами, становитиме 629 млн, з них близько 90% матимуть ЦД 2 типу....