Механізм психічних порушень при системному червоному вовчаку

25.04.2018

Учені з Медичної школи Гарварда (США) та Університету Отто фон Ґеріке (м. Магдебург, Німеччина) ­виявили, що запале­ння, яке виникає при ауто­імунних захворюваннях, зокрема при системному червоному вовчаку ­(рідше хвороба Лібмана-Сакса), призводить до знищення зв’язків між нейронами в головному мозку. В результаті чого у хворих можуть з’являтись психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій. 

Зокрема, сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон I типу, а блокування його ­рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми в мишей. Результати проведеного дослід­ження наведено в статті A.R. Bialas et al. «Microglia-dependent synapse loss in type I interferon-mediated lupus», опуб­лікованій у журналі Nature (2017; 546: 539–543).

Науковці висунули нову гіпотезу, що при системному червоному вовчаку ­пе­риферичний інтерферон I типу ­про­­­ни­кає через гематоенцефалічний бар’єр до головного мозку, де активує мікро­глію, зумовлюючи її надмірну активність. Для пере­вірки цього припущення взяли кілька ліній модельних мишей із зазначеним захворюванням, що викликане різними мутаціями. Спільним критерієм включення був підвищений рівень інтерферону I типу і виражені нев­ро­логічні симптоми (погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія).

У мишей із системним червоним вовчаком і підвищеним рівнем інтерферону в мозку спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікро­глії.

Щоб з’ясувати, що саме «поїдає» мікро­глія, вчені виділили вказані клітини з мозку і пофарбували специфіч­ними барвника­ми до різних компонентів нер­вових клітин. Як виявилося, інтерферон-­активовані клітини мікроглії ­воліють «поїдати» синап­си, тобто контакти між нейронами. «Заклопотані» синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були помітні під мікроскопом. Отже, в мозку хворих на системний червоний вовчак порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом якої стають саме різноманітні неврологічні порушення.

Після введення мишам препарату, що являє собою антитіло до рецептора інтерферону I типу, який блокує його, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалась активність мікро­глії. Крім того, після лікування пове­дінка мишей не відрізнялася від здорової попу­ляції. Автори зробили висновок, що системний червоний вовчак може добре піддаватися лікуванню, ­що було продемонстровано на мишачій моделі захворювання.

За матеріалами www.nature.com

Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» спецвипуск №1 ‘ 2018 «Хвороби похилого і старечого віку»

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

13.03.2024 Неврологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Помірний м’язово-скелетний біль: топічний або пероральний НПЗП? Вибір із позиції доказової медицини

М’язово-скелетний біль (МСБ) посідає одне із провідних місць серед причин звернень по медичну допомогу. Саме МСБ супроводжує травматичні ураження та захворювання опорно-рухового апарату, значно обмежуючи рухову активність, працездатність, суттєво знижуючи якість життя [6]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ≈1,7 млрд осіб у світі страждають на МСБ [7]. Водночас майже 50% хворих із хронічним болем змінюють лікаря щонайменше двічі протягом півроку, що яскраво свідчить про незадоволеність якістю лікування. Актуальність проблеми болю є такою високою, що останніми роками спостерігається чітка тенденція виділення менеджменту болю в самостійний розділ клінічної практики, створення практичних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із МСБ....

12.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Нейродегенеративні зміни при цукровому діабеті: новітній погляд і шляхи терапії

Серед населення, яке стрімко старішає, зростає поширеність хронічних захворювань, як-от цукровий діабет (ЦД), що є серйозною проблемою для системи охорони здоров’я. Очікується, що до 2030 року поширеність ЦД зросте до 643 млн людей, отже, вдвічі зросте кількість хворих на ЦД із 2011 року. Така швидка та тривожна ескалація здебільшого пов’язана із ЦД 2 типу, який є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань у західному суспільстві й вважається епідемією ХХІ ст., що уражає 1 з 11 людей в ​​Європі. Крім того, за оцінками, 318 млн дорослих мають переддіабет або порушення толерантності до глюкози, що становить популяцію з високим ризиком подальшого розвитку ЦД. На медичну допомогу за ЦД припадає ≈8-12% загальних витрат національної системи охорони здоров’я. Це пов’язано з ускладненнями ЦД, які зумовлюють інвалідність, як-от зміни периферичної (ПНС) і центральної нервової системи (ЦНС): периферична полінейропатія, діабетична ретинопатія (ДР), зниження когнітивних функцій....

12.03.2024 Гастроентерологія Кардіологія Неврологія Терапія та сімейна медицина Вплив стресу на організм людини

Стрес – ​пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – ​від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...

29.02.2024 Неврологія Комбінована терапія розувастатином та езетимібом у пацієнтів із дисліпідемією та ризиком серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...