Механізм психічних порушень при системному червоному вовчаку
Учені з Медичної школи Гарварда (США) та Університету Отто фон Ґеріке (м. Магдебург, Німеччина) виявили, що запалення, яке виникає при аутоімунних захворюваннях, зокрема при системному червоному вовчаку (рідше хвороба Лібмана-Сакса), призводить до знищення зв’язків між нейронами в головному мозку. В результаті чого у хворих можуть з’являтись психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій.
Зокрема, сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон I типу, а блокування його рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми в мишей. Результати проведеного дослідження наведено в статті A.R. Bialas et al. «Microglia-dependent synapse loss in type I interferon-mediated lupus», опублікованій у журналі Nature (2017; 546: 539–543).
Науковці висунули нову гіпотезу, що при системному червоному вовчаку периферичний інтерферон I типу проникає через гематоенцефалічний бар’єр до головного мозку, де активує мікроглію, зумовлюючи її надмірну активність. Для перевірки цього припущення взяли кілька ліній модельних мишей із зазначеним захворюванням, що викликане різними мутаціями. Спільним критерієм включення був підвищений рівень інтерферону I типу і виражені неврологічні симптоми (погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія).
У мишей із системним червоним вовчаком і підвищеним рівнем інтерферону в мозку спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікроглії.
Щоб з’ясувати, що саме «поїдає» мікроглія, вчені виділили вказані клітини з мозку і пофарбували специфічними барвниками до різних компонентів нервових клітин. Як виявилося, інтерферон-активовані клітини мікроглії воліють «поїдати» синапси, тобто контакти між нейронами. «Заклопотані» синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були помітні під мікроскопом. Отже, в мозку хворих на системний червоний вовчак порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом якої стають саме різноманітні неврологічні порушення.
Після введення мишам препарату, що являє собою антитіло до рецептора інтерферону I типу, який блокує його, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалась активність мікроглії. Крім того, після лікування поведінка мишей не відрізнялася від здорової популяції. Автори зробили висновок, що системний червоний вовчак може добре піддаватися лікуванню, що було продемонстровано на мишачій моделі захворювання.
За матеріалами www.nature.com
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
М’язово-скелетний біль (МСБ) посідає одне із провідних місць серед причин звернень по медичну допомогу. Саме МСБ супроводжує травматичні ураження та захворювання опорно-рухового апарату, значно обмежуючи рухову активність, працездатність, суттєво знижуючи якість життя [6]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ≈1,7 млрд осіб у світі страждають на МСБ [7]. Водночас майже 50% хворих із хронічним болем змінюють лікаря щонайменше двічі протягом півроку, що яскраво свідчить про незадоволеність якістю лікування. Актуальність проблеми болю є такою високою, що останніми роками спостерігається чітка тенденція виділення менеджменту болю в самостійний розділ клінічної практики, створення практичних рекомендацій щодо ведення пацієнтів із МСБ....
Серед населення, яке стрімко старішає, зростає поширеність хронічних захворювань, як-от цукровий діабет (ЦД), що є серйозною проблемою для системи охорони здоров’я. Очікується, що до 2030 року поширеність ЦД зросте до 643 млн людей, отже, вдвічі зросте кількість хворих на ЦД із 2011 року. Така швидка та тривожна ескалація здебільшого пов’язана із ЦД 2 типу, який є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань у західному суспільстві й вважається епідемією ХХІ ст., що уражає 1 з 11 людей в Європі. Крім того, за оцінками, 318 млн дорослих мають переддіабет або порушення толерантності до глюкози, що становить популяцію з високим ризиком подальшого розвитку ЦД. На медичну допомогу за ЦД припадає ≈8-12% загальних витрат національної системи охорони здоров’я. Це пов’язано з ускладненнями ЦД, які зумовлюють інвалідність, як-от зміни периферичної (ПНС) і центральної нервової системи (ЦНС): периферична полінейропатія, діабетична ретинопатія (ДР), зниження когнітивних функцій....
Стрес – пристосувальна реакція, яка підвищує шанси на виживання в критичних умовах за рахунок позитивного мобілізувального впливу. Втім, ця реакція є корисною для організму людини лише за короткочасного стресу. Тривалий стрес спричиняє виснаження захисних механізмів і розвиток патологічних змін із боку багатьох органів та систем. Залежно від типу, часу впливу та тяжкості подразника стрес може чинити різноманітний вплив – від порушень гомеостазу до розвитку серйозних ускладнень з боку органів і систем. Окрім того, стрес може бути як провокувальним, так і обтяжливим фактором для багатьох захворювань і патологічних станів. У цьому огляді висвітлюватимуться ключові патофізіологічні аспекти впливу стресу на основні фізіологічні системи організму людини. ...
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються основною причиною смерті у світі. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічні втрати від них сягають понад 17 млн осіб (близько 30% загальної смертності); серед причин смерті лідирують ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярна патологія (WHO, 2021). Одним із чинників ризику ССЗ є дисліпідемія, що потребує ретельного контролю параметрів ліпідного обміну, передусім рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). ...