Новий терапевтичний підхід до лікування саркоїдозу
Дослідницька група під керівництвом Георга Старі (Медичний університет Відня) визначила новий підхід до лікування запального захворювання саркоїдоз. У клінічному дослідженні інгібування специфічного сигнального шляху показало явний успіх у лікуванні гранульом на шкірі. Це відкриває нові шляхи лікування саркоїдозу та подібних запальних захворювань. Результати опубліковані в журналі The Lancet Rheumatology.
Саркоїдоз – це запальне захворювання, яке важко піддається лікуванню і вражає приблизно 15–20 із кожних 100 000 людей. При цьому захворюванні в уражених органах утворюються крихітні скупчення запальних клітин, які називаються гранульомами. Вони можуть вражати нормальні тканини та призводити до запалення і фіброзу, що зрештою обмежує функціональність уражених органів. У своєму дослідженні вчені з MedUni Vienna та CeMM (Дослідницького центру молекулярної медицини Австрійської академії наук) зосередили увагу на можливих нових терапевтичних підходах до саркоїдозу.
Вони обрали сигнальний шлях mTOR (механічна мішень рапаміцину/сиролімусу – імуносупресивний препарат), який, як відомо, регулює метаболізм і ріст у багатьох типах клітин, оскільки активація mTOR спостерігалася у гранульомах різних тканин у кількох пацієнтів. У відділенні дерматології в клінічне дослідження було включено 16 пацієнтів із гранульомами шкіри та інших органів. Дослідники використовували інгібітор mTOR сиролімус, який уперше був схвалений у 1999 році для запобігання відторгнення органів після трансплантації нирок. Це вже показало перспективу на доклінічних моделях саркоїдозу.
Сиролімус спочатку застосовували місцево (у вигляді крему), а потім системно (у вигляді перорального розчину), щоби перевірити його вплив на шкірні гранульоми. Місцеве лікування виявилося невдалим, можливо, через те, що в гранульоми – компактні структури в шкірі – важко проникнути з поверхні. Навпаки, системне лікування було успішним у 7 із 10 пацієнтів, які завершили дослідження, а в деяких навіть спостерігався повний регрес після чотирьох місяців лікування та відсутність рецидиву протягом двох років потому. У майбутній роботі науковці досліджуватимуть значення mTOR та інших сигнальних шляхів при неінфекційних гранулематозних захворюваннях шкіри, таких як ліпоїдний некробіоз, який часто асоціюється з діабетом.
Джерело: https://www.news-medical.net/news/20240123/Scientists-identify-a-new-approach-to-treating-sarcoidosis.aspx
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Ревматологія
16.02.2024
Ревматологія
Нові можливості лікування остеоартрозу верхніх кінцівок
Дослідники з Університетської лікарні Гента, Гентського університету та Центру дослідження запалення VIB-UGent у Бельгії показують, що терапія антитілами може бути ефективною проти ерозивного остеоартриту рук. Використання антитіла деносумаб призводить до ремоделювання кісткової тканини та запобігає ураженню суглобів. Це перше свідчення того, що при цьому захворюванні ерозивний прогрес можна зупинити....
Згідно з даними дослідження, опублікованого у лютневому номері The Journal of Nuclear Medicine, новий метод позитрон-емісійної томографії може неінвазивно виявляти активне запалення в організмі до появи клінічних симптомів. Використовуючи ПET-індикатор, який зв’язується з білками, присутніми на активованих імунних клітинах, ця методика створює зображення тривалого запалення по всьому тілу, наприклад, ревматоїдного артриту. Ревматоїдний артрит є найпоширенішим типом артриту, на який страждають 18 мільйонів людей у всьому світі. Це складне аутоімунне захворювання, що характеризується хронічним запаленням. Такий стан може спричинити руйнування хряща і кістки, що зрештою призведе до обмежень, інвалідності, втрати функцій, зниження якості та скорочення тривалості життя....
Ревматоїдний артрит (РА) – це хронічне системне запальне захворювання, що характеризується болем у суглобах, набряком і прогресуючим ураженням. Без лікування РА може спричинити значний біль, деформацію кісткових з’єднань, втрату їхньої функції та погіршення загальної якості життя. Метотрексат був протиревматичним препаратом першої лінії з кінця 1990-х років і залишається ним досі. Незважаючи на збільшення дози препарату, не всі пацієнти досягають ремісії захворювання або стану його низької активності. Приблизно 30 % припиняють прийом метотрексату протягом першого року після початку лікування через недостатню ефективність або небажані побічні ефекти. ...