Популярні ліки від діабету не пов’язані з ризиком раку щитоподібної залози
Препарати, відомі як аналоги GLP-1, стають усе більш популярними для лікування діабету та ожиріння, але існують побоювання, що вони можуть підвищити ризик раку щитоподібної залози. Масштабне скандинавське дослідження під керівництвом науковців із Каролінського інституту у Швеції не виявило доказів такого зв’язку.
Агоністи рецепторів GLP-1 знижують рівень глюкози крові та регулюють апетит. Глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1 ), або ентероглюкагон, – пептидний гормон із сімейства інкретину, що виробляється L-клітинами тонкого кишечника у відповідь на прийом їжі, пригнічує секрецію глюкагону та одночасно стимулює вироблення інсуліну. Агоністи GLP-1 широко використовуються в лікуванні цукрового діабету 2 типу та ожиріння, причому їх клінічне застосування постійно зростає. Більш ранні дослідження та дані про побічні ефекти показали, що ці препарати можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком новоутворень щитоподібної залози. Однак через обмеження даних і методології не вдалося зробити чіткі висновки, що призвело до невизначеності щодо цього можливого побічного ефекту.
Дослідники проаналізували дані національних реєстрів Данії, Норвегії та Швеції про майже 145 000 пацієнтів, які отримували аналоги GLP-1, головним чином ліраглутид або семаглутид, і 290 000 пацієнтів, які отримували інший препарат від діабету (інгібітори дипептидилпептидази-4, ферменту, що регулює метаболізм глюкози). Ризик раку щитоподібної залози порівнювався між групами протягом середнього періоду спостереження трохи менше чотирьох років. Лікування GLP-1 не було пов'язане з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози. Результати були ідентичними, порівнюючи з іншою, третьою групою ліків від діабету (гліфлозинами, або інгібіторами SGLT2 – класу засобів, які діють шляхом інгібування реабсорбції глюкози в нирках).
«Багато людей приймають ці ліки, тому важливо вивчити потенційні ризики, пов’язані з ними. Наше дослідження охоплює широку групу пацієнтів і підтверджує, що аналоги GLP-1 не пов’язані з підвищеним ризиком раку щитоподібної залози», – вважає Бйорн Пастернак, головний науковий співробітник відділу медицини Каролінського інституту. Його колега, Пітер Уеда, доповнює: «Ми не можемо виключити, що ризик певних підтипів раку щитоподібної залози підвищується в менших групах пацієнтів, які ми не змогли вивчити тут, наприклад, у людей із високим вродженим ризиком медулярного раку щитоподібної залози, яким не рекомендується використовувати ці препарати».
Джерело: https://www.bmj.com/content/385/bmj-2023-078225
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія
24.04.2024
Гастроентерологія
Ендокринологія
Кишкова мікробіота діє як додаткова печінка, регулюючи рівні глюкози та амінокислот у крові господаря
Згідно з новим дослідженням вчених Корнелльського університету (штат Нью-Йорк, США), мікроби в кишечнику ссавців можуть суттєво змінювати метаболізм амінокислот і глюкози своїх господарів, діючи майже як додаткова печінка. Робота, опублікована в Cell Host & Microbe, доповнює список способів, за допомогою яких мікробіом впливає на фізіологію, що може сприяти розвитку нових стратегій лікування запальних захворювань кишечника та діабету. Останнім часом вчені виявили, що мільярди мікробів, які живуть на людському тілі та в ньому, суттєво впливають на нашу фізіологію. Співробітники університету прагнули оцінити, наскільки ефективно різні бактерії, які мешкають у нашому кишечнику, використовують амінокислоти, що отримує людина....
Ініціатива жіночого здоров’я – це серія клінічних досліджень, ініційованих Національним інститутом здоров’я США вперше у 1991 році для вирішення основних проблем зі здоров’ям, що спричиняють захворюваність і смертність жінок у постменопаузі. Після їхніх рекомендацій у 2002 році багато жінок відмовилися від прийому гормональної терапії (ГТ), особливо після 65 років, через побоювання підвищеного ризику розвитку різних видів раку та серцево-судинних захворювань. Нове дослідження показує, що ці страхи можуть бути безпідставними, залежно від типу, шляху введення та дози ГТ. Оновлені результати опубліковані в журналі The Menopause Society....
Лікування синдрому обструктивного апное сну (СОАС) за допомогою нервової стимуляції, яке спочатку було схвалено лише для людей з індексом маси тіла (ІМТ) у здоровому діапазоні, нещодавно було поширено на пацієнтів з ІМТ до 40, діапазоном, який зазвичай описується як важке ожиріння. Здоровими вважаються особи із показником ІМТ від 18,5 до 24,9. Розширені критерії прийнятності для лікування надають більшій кількості пацієнтів з апное уві сні доступ до дедалі популярнішої терапії, відомої як стимуляція під’язикового нерва. Однак нове дослідження Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі вказує на те, що ймовірність успішного лікування нервовою стимуляцією значно падає, коли вага пацієнта перевищує нормальний діапазон....