Застосування Канефрону Н у хворих з подагричною нефропатією на ранніх стадіях хронічної хвороби нирок

Подагра належить до числа системних тофусних захворювань, що найчастіше розвиваються внаслідок гіперурикемії, пов’язаної з генетичними факторами чи впливом зовнішнього середовища.
Ураження нирок при подагрі (подагрична нефропатія) – патологія, при якій найчастіше потрібне втручання нефролога, уролога, ревматолога і терапевта, оскільки необхідна не тільки диференційна діагностика, а й адекватна допомога у зв’язку з гостротою клінічних проявів. Подагрична нефропатія виникає в результаті кристалізації сечової кислоти в дистальних ниркових канальцях, збірних трубочках, мисках, іноді й у сечоводі, таким чином розвивається блокада сечових шляхів.
Клінічна картина подагричної нефропатії може проявлятися мінімальною протеїнурією, мікрогематурією, наявністю солей сечової кислоти в осаді. Як правило, альбумінурія не перевищує 1 г/л, а нерідко не визначається зовсім. Необхідно відзначити, що при відсутності мінімальної протеїнурії першими проявами ниркової патології є ніктурія і зниження концентраційної функції нирок. Для 70% хворих характерною є мікрогематурія, часто з епізодами макрогематурії, як правило короткочасної. У деяких випадках спостерігається бурий відтінок сечі і зниження діурезу. Домогтися повної ліквідації сечового синдрому за допомогою корекції пуринового обміну навіть на ранніх стадіях захворювання досить важко, можливо, унаслідок того, що за наявними експериментальними даними, запальна реакція в інтерстиції у відповідь на наявність уратів представлена в основному мононуклеарними клітинами і тому може бути віднесена до імуноопосередкованої.
У пацієнтів з гіперурикемією характерна тенденція до артеріальної гіпертензії. Можливість ранніх структурних і функціональних ушкоджень нирок, навіть при мінімальному підвищенні артеріального тиску (АТ), зумовлює значимість артеріальної гіпертензії, що формується, як додаткового фактора прогресування подагричної нефропатії. Ушкодження одноканальцевих капілярів, мікросудин та локальна ішемія можуть призвести до місцевої тканинної гіпоксії, що також порушує уратний кліренс.
Розвиток сучасних медичних технологій дозволяє не тільки своєчасно діагностувати подагричну нефропатію, а й розширити спектр лікарських засобів для успішної терапії цієї патології. Застосування сучасних рослинних препаратів останнім часом стає ефективним способом корекції нефрологічних захворювань, коли комплексна терапія забезпечує позитивні результати. До таких препаратів належить Канефрон Н («Біонорика АГ», Німеччина). Він виготовляється з високоякісної рослинної сировини на сучасному обладнанні з використанням передових технологій, що дозволяють максимально зберегти активні діючі речовини.
Фітопрепарат Канефрон Н включає три рослинних компоненти: траву золототисячника, листя розмарину і корінь любистку. Ефірні масла, фталіди, флавоноїди, фенолкарбонові кислоти і гіркоти, що містяться в цих рослинах, мають різні властивості. Так, корінь любистку забезпечує діуретичну, спазмолітичну, антибактеріальну дію, а трава золототисячника та листя розмарину – протизапальну та нефропротективну (антипротеїнуричну). Канефрон Н також впливає на виведення сечової кислоти. Препарат забезпечує підтримання рН сечі в межах 6,2-6,8, збільшення екскреції кислих продуктів, у тому числі сечової кислоти, що є передумовою його застосування при сечокам’яній хворобі.
Однак у літературі останніх років ми не зустрінемо повідомлень про застосування Канефрону Н у хворих із подагричною нефропатією, що стало підставою для проведення нашого дослідження. Мета дослідження – вивчення впливу фітопрепарату Канефрон Н на показники видільної функції нирок у пацієнтів із подагричною нефропатією на ранніх стадіях хронічної хвороби нирок (ХХН).

Матеріали і методи
Враховуючи актуальність проблеми подагричної нефропатії (вражає переважно осіб молодого віку), фахівці кафедри урології Харківського державного медичного університету та відділення нефрології Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала спостерігали 25 пацієнтів (17 чоловіків і 8 жінок) віком від 40 до 65 років, у яких за сукупністю клінічних і лабораторних даних діагностовано подагричну нефропатію. На фоні гіперурикемії у них мав місце сечовий синдром.
Комплексна терапія хворих І групи (25 осіб) відповідно до стандартів передбачала призначення алопуринолу, нестероїдних протизапальних засобів, сорбентів, гіпотензивних та інших симптоматичних засобів у комплексі з дієтою, що не містить пуринових основ, а також фітопрепарату Канефрон Н. У випадках виникнення ниркової кольки додатково призначали спазмолітики, анальгетики.
Для оцінки ефективності фітопрепарату в групу порівняння (ІІ група) включено 15 пацієнтів, які отримували загальноприйняте комплексне лікування без Канефрону Н. Базисну терапію проводили відповідно до вищевказаних стандартів з урахуванням клініко-лабораторних даних і особливостей перебігу подагричної нефропатії.
Давність подагричного ураження нирок становила в середньому 5,8±0,5 року. Загострення захворювання діагностували за наявності добової протеїнурії від 0,18 до 0,90 г/л, гематурії, нападів ниркової кольки, підвищеного рівня сечової кислоти сироватки крові, азотемії, креатиніну. При цьому в 3 пацієнтів відзначали набряки, у 5 – підвищення АТ в межах 160/100 – 150/90 мм рт. ст., помірне обмеження діурезу в 15% випадків. У 33 (82,5%) з усіх хворих мало місце виділення кристалів сечової кислоти із сечею. Рівень сечової кислоти крові становив 0,62-0,83 ммоль/л, креатиніну – 122-151 мкмоль/л.
Канефрон Н призначали по 2 драже або 50 крапель 3 рази на добу протягом 2 міс, при цьому в динаміці проводилося дослідження відповідно до протоколу, що включав загальноклінічний аналіз крові, сечі, рівень сечовини, креатиніну, сечової кислоти сироватки крові, добову протеїнурію, дослідження сечі за Зимницьким, геморенальні проби, вміст електролітів, ультразвукове дослідження нирок, контроль діурезу і АТ, внутрішньовенну урографію за показаннями.
Оцінка переносимості і контроль побічних реакцій проводилися в динаміці спостережень на підставі скарг пацієнтів і даних об’єктивного огляду.

Результати та обговорення
Відзначена більша ефективність терапії з включенням Канефрону Н в осіб з подагричною нефропатією на ранніх стадіях ХХН порівняно з контрольною групою, що отримувала лише загальноприйняте лікування. Дослідження дали змогу відзначити можливий вплив Канефрону Н на динаміку показників азотистого обміну, видільної функції нирок у пацієнтів з подагричною нефропатією.
До терапії у всіх пацієнтів, які в комплексі лікування отримували Канефрон Н, фіксували підвищення рівня сечової кислоти сироватки крові, больовий синдром, а у 22 – кристалурію солями сечової кислоти. Біохімічні дослідження сироватки крові свідчили про підвищення рівня сечовини і креатиніну, зниження концентраційної функції нирок, що відповідало І-ІІ стадії ХХН. Зміни з боку нирок за даними ультразвукового дослідження мали ознаки дифузної патології паренхіми, у 8 хворих виявлено мікроліти, а в 4 – дрібні конкременти розміром від 2 до 3,5 мм (усього 12 пацієнтів з конкрементами). Під час внутрішньовенної урографії змін з боку нирок і сечових шляхів не виявлено, видільна функція нирок задовільна.
Відзначено добру переносимість Канефрону Н. Через 60 днів лікування зафіксовано зниження рівня сечової кислоти сироватки крові в 17 (68%), нормалізацію рівня сечовини – у 22 (88%), збільшення діурезу – в 19 (76%) пацієнтів із 25 та припинення виділення кристалів сечової кислоти із сечею – в 19 (86,4%) з 22, що свідчить на користь ефективності застосування Канефрону Н. Крім того, за даними ультразвукового дослідження нирок у 10 з 12 хворих не відзначено наявності мікролітів, а в 14 з 25 пацієнтів припинився больовий синдром.
Порівняльна оцінка ефективності антигіперурикемічної терапії теж свідчила про кращі результати лікування у пацієнтів І групи (з Канефроном Н): відзначена тенденція до нормалізації рівня сечової кислоти, зменшення кристалурії, припинення нападів ниркової кольки.
Призначення Канефрону Н сприяло вірогідному зниженню протеїнурії у пацієнтів з подагричною нефропатією (з 0,37 ммоль/л до 0,1 ммоль/л в групі з Канефроном Н проти 0,39 ммоль/л до 0,27 ммоль/л в контрольній групі).
Результати дослідження підтверджують і ефективність курсу лікування із включенням Канефрону Н щодо зниження рівня сечовини і креатиніну (рис.).
Порівняльна характеристика ефективності застосування Канефрону Н в досліджуваних групах пацієнтів дала позитивну динаміку рівня клубочкової фільтрації. У хворих з подагричною нефропатією на ранніх стадіях ХХН, які застосовували Канефрон Н, відзначено підвищення швидкості клубочкової фільтрації.
Результати дослідження вказують на ефективність застосування Канефрону Н як у пацієнтів з ХХН І, так і ІІ стадії, тобто з початковими ознаками хронічної ниркової недостатності (табл.).
Слід зазначити, що за весь період дослідження не спостерігалося побічних дій, пов’язаних із застосуванням Канефрону Н.

Висновки
Проведене дослідження дає підстави зазначити позитивний вплив Канефрону Н на перебіг подагричної нефропатії у хворих на ранніх стадіях ХХН.
Застосування Канефрону Н у комплексній терапії хворих із подагричною нефропатією на ранніх стадіях ХХН забезпечило позитивну динаміку сечового осаду і зникнення симптомів сечокам’яної хвороби.
Використання Канефрону Н у хворих із подагричною нефропатією на ранніх стадіях ХХН протягом 2 міс не тільки дозволило нормалізувати рівень сечової кислоти, а й сприяло позитивній динаміці показників видільної функції нирок.
Характеристика ефективності застосування Канефрону Н у пацієнтів з подагричною нефропатією порівняно з контрольною групою дозволяє рекомендувати його як фітопрепарат, що покращує комплексну корекцію подагричної нефропатії.
За результатами отриманих досліджень слід відзначити відсутність побічних дій і добру переносимість Канефрону Н в нефрологічній клініці і рекомендувати його для застосування у пацієнтів цього профілю.

Список літератури знаходиться в редакції.