Роль довголанцюгових поліненасичених жирних кислот у харчуванні немовлят

Деякі жирні кислоти, окрім енергетичного субстрату, є важливими компонентами клітинних мембран і/або метаболічними попередниками біологічно активних сполук. Ссавці не можуть синтезувати жирні кислоти з подвійними зв’язками в положенні n-6 (ω6) або n-3 (ω3). Ці кислоти є незамінними, і їх надходження потрібно забезпечити ззовні за рахунок дієти. Важливими похідними незамінних жирних кислот є довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти (ДЛПНЖК), які містять 20 або більше атомів вуглецю і щонайменше 2 подвійні зв’язки. Найважливішими представниками сполук цієї групи вважають докозогексаєнову (ДГК) й арахідонову (АК) кислоти, які відіграють важливу роль у формуванні зорової функції і розвитку ЦНС у ранній постнатальний період. Вони переважають серед ω6 і ω3 жирних кислот нервової тканини, а ДГК є основним компонентом мембрани фоторецепторів сітківки ока немовлят. Незважаючи на те, що декілька дослідницьких груп довели, що не лише доношені, але й недоношені немовлята здатні конвертувати лінолеву кислоту в АК, а α-ліноленову — в ДГК, ендогенний синтез цих жирних кислот може не забезпечувати потреб новонароджених і, насамперед, недоношених дітей, які не встигають отримати достатньої кількості ДЛПНЖК трансплацентарно. ДГК й АК наявні в грудному молоці, однак необхідність збагачувати ними молочні суміші для немовлят залишається контроверсійною. У тканинах дітей, які перебували на грудному вигодовуванні, включаючи тканину мозку, виявляли вищий вміст ДЛПНЖК порівняно з тканинами немовлят, яких годували сумішами, однак функціональне значення цих даних досі залишається невизначеним. Водночас тканинний вміст цих кислот у дітей відразу після народження характеризується значною варіабельністю. Нині доведено, що розвиток зорової функції у недоношених немовлят, яких годували грудним молоком або сумішами, збагаченими ДЛПНЖК, є ліпшим порівняно з передчасно народженими дітьми, яких годували звичайними сумішами. Виявлено також наявність функціональної кореляції між раннім додатковим споживанням ДГК й АК і показниками психомоторного розвитку недоношених дітей у перші місяці життя. У масштабних рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях, виконаних наприкінці 90-х років, показано також, що вигодовування недоношених немовлят спеціальними сумішами, збагаченими ДЛПНЖК, не збільшувало частоти бронхолегеневої дисплазії, некротичного ентероколіту або інших специфічних неонатальних проблем порівняно з показниками немовлят, яких годували незбагаченими сумішами. Водночас збагачення сумішей обома кислотами запобігало шкідливому впливу на фізичний розвиток немовлят. Хоча результати контрольованих клінічних досліджень впливу споживання ДГК й АК на формування зорової функції і нервово-психічний розвиток доношених дітей виявилися більш суперечливими, деякі з них були ефективними і для цієї групи немовлят.

Враховуючи наведені дані, нещодавня міжнародна консенсусна конференція визнала, що оптимальне споживання ДЛПНЖК здоровими доношеними немовлятами забезпечує грудне вигодовування. Суміші для доношених немовлят, принаймні для початкового вигодовування, повинні містити щонайменше 0,2% ДГК і 0,35% АК від загальної кількості жирних кислот. Вміст цих кислот у сумішах для недоношених дітей повинен становити відповідно 0,35% і 0,45%. Вагітним і жінкам, які годують грудьми, доцільно збагачувати свій харчовий раціон продуктами, які містять ДГК, враховуючи підвищені потреби і наявність зв’язку між ДГК статусом у матері і плода.